Ви є тут

Адам і Єва, прабатьки

АДАМ (древньоєвр. Adam, грец. Άδάμ, лат. Adam) ‒ біблійне ім'я першої людини. Ймовірно, етимологічно ім'я Адам пов'язано з древньоєврейським словом  adamah ‒ земля. У древньоєврейському тексті Старого Заповіту слово  adam означає весь людський рід, людину взагалі або персоніфіковану першу людину, причому останнє значення ‒ не найбільш уживане. Вже опис створення людини (Бут. 1, 26) допускає як особистісне, так і загальне трактування цього слова. В якості прабатька Адам згадується в Бутті 4, 1.25; 5, 1-5; 1 Хр. 1,1; Мудр. 10, 1-2; Тов. 8, 6. Гріхопадіння Адама і Єви і їх вигнання з раю (Бут. 3) відбилося на долі всього людства (первородний гріх).

У Новому Завіті Адам показаний як родоначальник людської  сім'ї (1 Тим. 2, 13-14); в зіставленні з Христом як  Новим Адамом ‒ родоначальником тих, хто відроджений через віру в Нього (Рим. 5, 12-21; 1 Кор. 15, 22.45-49), Адам виступає як символ грішного, смертного людства, що потребує благодаті та спасіння. Переклад новозавітнього фрагмента про необхідність зодягнутися в «нову людину» (пор. Кол. 3, 9-10) допускає використання в цьому випадку імені Адам.  Паралель  «Адам ‒ Христос» була розвинена Іринеєм Ліонським та іншими Отцями Церкви.

Єва (Ева) — в Старому Завіті перша жінка, мати роду людського. За Біблією Бог створив її з ребра Адама.

Єва, послухавши Змія, спокусила Адама і він з'їв заборонений плід з Дерева пізнання добра і зла — за цей гріх Бог вигнав їх з Едему (Раю).

 

Отці Церкви були впевнені в їх спасінні. На сході Адама і Єву шанували в неділю перед Різдвом. Потім у багатьох місцях стали поминати прабатьків напередодні Різдва. Цього дня всі святкуємо пришестя Нового Адама, а Мати-Церква, народжена в пронизаному Його боці, радіє Його народженню.