Ви є тут

Агіографія

Агіографія (від грец. Άγιος-святий, γράφω – писати) – література про життя і діяльність святих, спрямована на розвиток їхнього почитання в Церкві; також розділ історіографії, присвячений цій темі.

Епоха патристики. А. виникла в II ст. н.е. разом з почитанням святих. Першими документами агіографічного характеру були записи про подвиги мучеників (Акти мучеників), а також списки святих, які отримали назву мартирологів. Найдавнішими з таких списків на Заході були складені в IV ст. у Римі «Depositio martyrum» і «Depositio episcoporum», а також так званий «Мартиролог Ієроніма» (Martyrologium Hieronymianum). Із коротких, конкретних хронологічних записів А. незабаром перетворилася в літературний жанр зі своїми художніми прийомами і певним набором стандартних образів і виразів, цим багато в чому втративши історичну достовірність. У період переслідувань християн у Римській імперії типовим агіографічним твором було «Passio» (мучеництво, страждання), потім переважає «Vita» (життєпис, житіє). Однією з найдавніших християнських біографій вважається «Vita et passio Cypriani» (сер. III ст.). Зразком для життєписів монахів стало «Житіє Антонія Великого», яке написав близько 360 р. Опанас Великий.

У V ст. почали з'являтися агіографічні збірники – патерики, найбільш відомими з яких є: на Сході – «Синайський патерик», «Луг духовний» Івана Мосха, на Заході – «Dialogi de vita patrum Italicorum et de aeternitate animarum» (Діалоги про життя італійських Отців і про безсмертя душ) Григорія I Великого і «Liber de vita patrum» (Книга про життя Отців) Григорія Турського. У цей час сформувалася агіографічна традиція, яка дуже поширилася в Середні віки: опис чудесних подій, пов'язаних з певним святим, які відбулися після його смерті (de miraculis post mortem).

Середньовіччя. У Середні віки А. стала домінуючим жанром літератури. Хоча в деяких своїх зразках вона набула характеру фантастичного оповідання, в ній завжди зберігався певний фактологічний зміст, внаслідок чого вона не перестала бути історичним джерелом, а через мізерність середньовічних хронік – часом і єдиним, за яким можливо відновити реальний образ святого, факти його життя і діяльності. Розвивалися всі агіографічні жанри: мартирологи, найбільш значними з яких були мартирологи Біди Високоповажного, Адона Вієнського, Рабана Мавра, а також життєписи, найбільш відомими авторами яких були Хукбальд, Одон Клюнійський, Флодоард, Петро Даміан, Фома Челанський. У XIII ст. виник жанр компілятивних агіографічних збірників дидактичного характеру – легендаріїв, що були збірками скорочених життєписів святих і вчинених ними чудес. Серед таких  – «Speculum historiale» (Дзеркало історичне, бл. 1244 р.) Вінсента із Бове, «Legenda aurea» (Золота легенда, бл. 1258 р.) Якова Ворагінського. Особливим різновидом агіографічних праць були офіційні матеріали процесів канонізації.

Новий час. У XVII ст. розпочався критичний підхід в А. Розробка наукових методів в А. пов'язана з іменами Ж. Болланда і Ж. Мабійона, а згодом – із заснованими ними конгрегаціями болландістів і маврістів. Робота з видання середньовічних агіографічних текстів, яку вони виконали, до цих пір не втратила свого наукового значення. У XVIII ст. з'явилися національні агіографічні видання, наприклад, у Франції – «Gallia christiana», в Німеччині – «Germania sacra», у Швейцарії – «Helvetica sacra», в Італії – «Italia sacra».

У XIX ст. поширилися критичні видання агіографічних текстів, забезпечені історичними дослідженнями і коментарями, а також видання енциклопедичного характеру: «Dictionnaire hagiographique» (1850), «VollstКndiges Heiligen-Lexikon» (4 Bd., 1858-82). У XX ст. продовжувався розвиток всіх напрямів А.: науково-історичні дослідження з критичними виданнями текстів, як правило, з паралельним перекладом сучасними мовами; видання енциклопедій, найбільш представницькою з яких є «Bibliotheca sanctorum» в 16 томах (1961–99); видання матеріалів сучасних канонізаційних процесів; а також художня література, сюжетом якої стали життя і діяльність святих (серед авторів – Т. С. Еліот, Г. К. Честертон, Р. Брандштеттер та ін.)

Переклад з catholic.ru