Ви є тут

Агнеса, св.

Агнеса, яка була родом із знатної римської сім'ї, у віці десяти років посвятила себе Богові. Їй було всього тринадцять років, коли молодий язичник, син префекта, попросив її руки. Агнеса відповіла йому так: «Я вже давно заручена з Небесним і Невидимим Нареченим, моє серце цілковито належить йому, і Йому я буду вірна до самої смерті. Люблячи Його, я зберігаю цнотливість, наближаючись до Нього, я стаю чистішою, володіючи Ним, я залишаюся дівою. Той, з ким я заручена - Христос, якому служать ангели, Христос, чия краса затьмарює сяйво зірок».

Через деякий час дівчину привели до самого префекта, але вона, як і раніше, проявляла твердість: «У мене не буде чоловіка крім Ісуса Христа». Префект спробував змусити її кадити ладан перед ідолами, але Агнеса підняла руку лише для того, щоб зробити знак хреста.

Дівчину роздягли догола, провели по всьому місту і закрили в лупанарії. Передання говорить, що її волосся раптово відросло настільки, що приховало її наготу, а поруч з нею з’явився Ангел Світла. Син префекта спробував наблизитися до неї, сподіваючись хоч тепер заволодіти нею, але впав мертвий. Агнеса повернула його до життя, і молодий чоловік розкаявся, повіривши в Христа.

Агнесу кинули у вогонь, але полум'я не торкнулося її. Зрештою, її засудили до смерті через усікновення мечем.

Коли переслідування християн припинилися, до могили святої прибувало безліч хворих з молитвою про зцілення. Констанція, яку називали дочкою Костянтина Великого, була однією з тих, хто був зцілений через заступництво св. Агнеси. У 321 році на мощах святої була споруджена базиліка.

До цих пір в базиліці Святої Агнеси поза мурами 21 січня кожного року настоятель монастиря благословляє двох ягнят, яких віддають потім канонікам Латеранської базиліки. З вовни цих овечок черниці прядуть шерсть, з якої роблять палії.

Латинська традиція в оповіданні про святу Агнесу опирається на «De Virginibus» святого Амвросія Медіоланського. Проповідь, виголошена ним на свято св. Агнеси в січні 375 або 376 року - найдавніша згадка про мучеництво Агнеси. У ній є такі слова:

«Всі плакали, тільки в її очах не було сліз. Люди дивувалися, з якою щедрістю вона віддавала своє життя, якого ще не встигла скуштувати, немов би вже була пересичена ним. Всі захоплювалися тим, що вона стала свідком Божества, коли її однолітки не відповідали ще й за самих себе. Її свідчення було гідним свідчення зрілого чоловіка; але те, що перевершує природу, вказує на Творця самої природи».