Акафіст

Акафісти (грец. άκάθιστος) – хвалебний піснеспів Східної Церкви на честь Ісуса Христа, Богородиці або якогось святого; під час виконання акафісту не дозволяється сидіти (щодо цього протилежність акафісту – седален або кафизма). Акафіст складається з вступної строфи, або кукулія, і 24 пісень: 12 коротких (кондаків) і 12 довших (ікосів); перший ікос звучить відразу після кукулія, і надалі обидва види співів чергуються один з одним. Заключну частину кожного ікоса складають т.зв. похвали, або хайретизми (від χαϊρε – «Радуйся!") – вітальні звернення, останній з яких – приспів, що відтворює заключний вірш кукулія; всі кондаки мають приспів Алилуя.
Найвідомішим акафістом давньої Церкви є акафіст Пресвятої Богородиці, створений в V – поч. VI ст. Його автором ймовірно є Роман Сладкоспівець. Гімн складається з двох частин: історичної (у ній відображені події історії спасіння, пов'язані з Втіленням) і богословської (містить сповідання догматів віри). Цей акафіст протягом століть виконувався християнами як Східної, так і Західної Церков. У 1981р. акафіст Пресвятої Богородиці був урочисто виконаний на святкуванні 1500-ї річниці Ефеського собору в базиліці Санта Марія Маджоре. За рішенням Папи Івана Павла II від 31 травня 1991р. з виконанням акафісту Пресвятої Богородиці пов'язане отримання повної індульгенції. Перший переклад на латинську мову (бл. 800) зробив помітний вплив на середньовічну гимнографію. У наш час відомо багато численних перекладів акафісту на сучасні мови.
Інші акафісти (Найсолодшому Ісусу, Страстям Христовим, Миколі Чудотворцю і т.п.), що увійшли в церковний ужиток, багато в чому були створені за зразком акафісту Пресвятої Богородиці. Їх виконання в Східних Церквах не передбачено богослужбовим статутом, проте за бажанням вони можуть бути включені в молебні, а іноді в вечірню або утреню; акафісти часто використовують також в домашніх молитвах.