Акакій, св.

Святий мученик Акакій, який жив у III столітті, народився в Каппадокії і був сотником Мартисійского полку при воєначальникові Фірмі. Коли за наказом імператора Максиміана Галерія (305-311) почалося гоніння на християн, Фірм почав по черзі допитувати своїх воїнів про віру. Тоді святий Акакій твердо і відкрито визнав себе християнином. Бачачи непохитність святого Акакія, Фірм послав його до вищого воєначальника  Вівіана. Вівіан віддав святого жорстоким мукам. Після тортур на нього надягнули тяжкі кайдани і посадили до в'язниці. Трохи згодом мученика разом з іншими в'язнями повели до Візантії до правителя. Воїни, що супроводжували їх,  йшли швидко, не маючи до в'язнів милосердя, і святий Акакій знемагав на шляху від ран, тяжких кайданів, голоду і спраги. Коли ж нарешті зупинилися на нічліг, святий Акакій підніс Богові подяку за те, що сподобився страждати за Його Святе Ім'я. Під час молитви святий почув голос з неба: «Будь мужнім, Акакію, і кріпись!» Цей голос чули і інші в'язні, багато з яких увірували в Христа і просили святого наставити їх і утвердити в християнській вірі.

У Візантії святого мученика помістили в тяжкі умови, іншим же в'язням надали більш легкі умови. Вночі в'язні побачили, як до святого Акакія з'явилися світлі юнаки та слугували йому, омиваючи його рани і приносячи їжу. Через сім днів Вівіан знову закликав святого Акакія і був вражений його квітучим виглядом. Запідозривши, що сторож за гроші давав в'язневі послаблення і їжу, він закликав сторожа для суворого допиту. Не повіривши його відповідям, Вівіан піддав сторожа побиттю. Тоді святий Акакій сам відповів Вівіані: «Міць і сила мені дані від Господа Ісуса Христа, який зцілив мої рани». Вівіан в шаленому гніві звелів бити мученика по обличчю і розтрощити йому зуби за непрошені промови. Прагнучи ще більше збільшити і продовжити муки святого Акакія, Вівіан відіслав його до правителя Флаккіна з листом. Але, прочитавши лист, Флаккін обурився, що Вівіан так довго і жорстоко катував воїна, що мав почесне звання центуріона, і наказав без зволікання обезголовити мученика. На місці страти святий Акакій звів очі до небес, воздав Богу подяку за те, що сподобився прийняти за Нього мученицьку смерть, потім зі спокійною радістю схилив голову під меч. Це сталося в 303 році.

При Костянтині Великому мощі святого мученика Акакія спочивали в Константинополі в храмі, побудованому на його честь, згодом вони були перенесені в Калабрію.