Ви є тут

Акти мучеників

Акти мучеників (Acta martyrum) – документи, в яких наводяться рішення римської судової влади про засудження на смерть християн. Слід відрізняти Акти мучеників від Страстей (Passiones), тобто оповідань про останні дні мучеників, і від Житій (Legendae), де легендарні елементи переплітаються з історичною реальністю. В Актах мучеників  містяться повідомлення про допити мучеників суддями. Після того як християнство стало офіційною  релігією Римської імперії, був відкритий доступ в державні архіви для ознайомлення з Актами мучеників.
Засідання суду, як правило, відбувалися публічно; при цьому записувались показання свідків. Деякі процеси складалися тільки з одного засідання, інші – з двох і більше. Обвинуваченому надавався час для зречення від християнської  віри. Якщо обвинувачений все ж називав себе християнином, представник влади виголошував вирок, який записував секретар, публічно оголошував обвинуваченому і негайно виконувався. Якщо обвинувачений не був мешканцем столиці, готували протокол і досьє, щоб передати їх наміснику провінції. Намісник міг вести справу закрито, у своєму кабінеті (in secretario)  чи на публічному засіданні (pro tribunali). Розслідування могло включати тортури (quaesitio per tormenta).
У богослужінні Акти мучеників  виконували функцію літургійного читання; вони починалися з дати згідно римського місяця і року правління консулів. Християнська версія тексту додає заголовок або передмову, в яких обвинувачений називається мучеником або блаженним мучеником. У тексті, що представляє собою скорочення судового першоджерела, підкреслюється християнський характер відповідей обвинуваченого, доклад доповнюється розповіддю про виконання вироку. На закінчення наводиться текст, який прославляє мученика.

Латинські Акти мучеників, як правило, точно відтворюють судові акти і збереглися в редакції IV ст. Грецькі Акти мучеників, крім актів Юстина і частково Аполлонія, виявляють розвиток у бік літературно оброблених Страстей (Passiones).

Переклад з catholic.ru