Ви є тут

Альфонс Родрігес, ТІ, св.

Народився 25 липня 1531 року в Сеговії у багатій купецькій родині. Впродовж одного року навчався в колегіумі єзуїтів в Алкалі, однак був змушений перервати навчання, бо після смерті батька повинен був зайнятися родинним бізнесом. Одружився з Марією Суарез, з котрою мали двох дітей.

Близько 1567 року померла його дружина, а згодом і діти та матір. Після їх смерті вирішив продовжити навчання у Валенсії, проте не закінчив його. У 1571 році попросив, щоб його прийняли до новіціату єзуїтів, бо хотів стати монахом. Після проходження новіціату його відправили до Пальма-де-Майорки, де він виконував різне побутове служіння, а потім впродовж сорока років сидів на фірті.

Він був неустанно відданий молитві, медитації і контемпляції. Найбільше любив відмовляти вервицю і часи до Непорочного Зачаття Діви Марії. Дбав про щоденне проведення іспиту совісті, що вчило його тверезо дивитись на себе і на інших людей. Дякував і роздумував над тим, як Бог провадив його впродовж дня, як невпинно обдаровував його своєю любов’ю, добротою і духовними потіхами. Висловлював вдячність за ласку покликання. Просив Бога про світло, щоб краще пізнати себе. Роблячи іспит совісті, запитував себе, чи він вірно відповідав на Боже натхнення, чи достатньо панував над своїми вадами і чи когось не образив своїм непотрібним словом чи несправедливим оцінюванням. Просив у Бога прощення за свої помилки і обіцяв поправитись в другій половині дня чи вранці наступного дня.

Усі справи, які йому доручали, виконував відповідально. Був привітний з тими, хто приходив на фірту монастиря. Бувало, що не завжди до потребуючої особи міг підійти священик. В такій ситуації брат Альфонс з великою обережністю брав на себе роль духовного провідника. Він вмів терпеливо вислухати, потішити і піднести на дусі. Обіцяв молитись в наміренні осіб і їх важких справ, про які вони йому з довірою розповідали.

Був людиною жорстких умертвінь. Хоча він не міг проводити очевидну євангелізаційну діяльність, проте його молитва і бесіди з молодшими співбратами плодоносили в житті наступних поколінь єзуїтів. До нього за духовною порадою приходив також Петро Клавер, святий апостол африканських рабів у Бразилії.

Бути завжди присутнім і доступним для людей в одному місці впродовж сорока років – таким чином можна найкоротше висловити таємницю його звичайної святості. За словами настоятелів, свої містичні пережиття він описав в «Автобіографії», в якій помістив багато аскетичних повчань.

Святий Альфонс є покровителем братів-єзуїтів, які звертаються до нього про допомогу могти добре виконувати свої щоденні обовʼязки і бути відкритими на тих, хто очікує від них скріплюючої розмови, доброго вчинку чи спонтанної посмішки.