Алкуїн, св.

Святий Алкуїн (бл.735 - 804) англійська монах-книжник, наставник і радник Карла Великого.

Алкуїн народився в знатній сім'ї у Нортумбрії, королівстві на півночі Англії. Батьки віддали його до школи при катедральному соборі Йорка. Керівник школи, Ельберт, і її покровитель - архиєпископ Егберт, звернули увагу на здібного хлопчика і стали приділяти йому особливу увагу. Ставши дорослим, Алкуїн залишився в школі як наставник, а коли в 767 році Ельберт став архиєпископом Йорка, Алкуїн прийняв керівництво школою. У ті часи йоркська школа славилася не тільки в Англії, але й на континенті, так що серед учнів Алкуїна були сини вищої знаті франкського королівства. Він дбав також про збереження і поповнення шкільної бібліотеки, і кілька разів їздив до Європи, щоб скопіювати або придбати книги.

У 781 році, повертаючись з Риму до Англії, Алкуїн зустрівся в Пармі з Карлом Великим. Карл, ймовірно, вже знав про Алкуїна, оскільки після недовгої бесіди запропонував йому переселитися в Аахен і організувати там придворну школу, а також стати його особистим наставником. Алкуїн погодився.

Протягом 15 років він був радником імператора. Створена ним придворна школа стала справжнім центром ученості та культури, наочним втіленням явища, яке пізніше назвали «каролінзьким відродженням». Відомо, що Алкуїн намагався стримувати прагнення Карла, коли той силою навертав язичників в християнство. Він говорив, що хрещення має бути результатом добровільного вибору людини, а не прийматися під страхом смерті.

У 796 році Карл призначив Алкуїна абатом монастиря св. Мартіна в Турі, а пізніше передав йому монастирі в Феррьер і Труа. Але й живучи на континенті, Алкуїн не забував свою батьківщину. Збереглося досить багато його листів, адресованих англійським архиєпископам Йорка і Кентербері, королю Нортумбрії, настоятелю монастиря Ліндісфарн. В одному з них він засуджував ченців за те, що вони під час трапези воліють слухати не Святе Письмо, а поеми, що оспівують подвиги героїв давнини. Цитата з цього листа «Яке відношення Інгельд має до Христа?» стала свого роду крилатим виразом у істориків, що займаються історією і літературою ранньосередньовічної Англії.

Втім, Алкуїн відомий історикам не тільки (і не стільки) завдяки своїм листам. Збереглося безліч інших його творів: граматичні трактати, тлумачення книг Святого Письма, трактат «Про невинність», теологічні твори, поеми «Про святих Йорка» і «Про руйнування монастиря Ліндісфарн».

Алкуїн був похований в Турі, в церкві св. Мартина. Напис на його надгробку свідчить: «Нині тут прах і черви. Алкуїн я звався, мудрість любив. Молись, ти що читаєш, за мою душу».