Ви є тут

Андрій Стратилат, муч.св.

Мученик Андрій Стратилат був воєначальником в римських військах за правління імператора Максиміана (284-305). За його хоробрість, непереможність і справедливість святий був люблений в римських військах.

Коли численне перське військо увірвалось в сирійські межі, правитель Антіох доручив святому Андрію керівництво римськими військами, давши йому титул "Стратилат", тобто головнокомандувач. Святий Андрій вибрав собі невеликий загін хоробрих воїнів і виступив назустріч противнику. Його воїни були язичниками. Сам святий Андрій ще не прийняв Хрещення, але уже вірував в Ісуса Христа. Перед боєм він переконував воїнів, що язичницькі боги - біси і допомоги в битві надати не можуть. Він проповідував їм Ісуса Христа, всесильного Бога Неба і землі, що надає допомогу всім віруючим в Нього. Воїни пішли на бій, закликаючи на допомогу Спасителя. Невеликий загін змусив втікати численне військо персів. Святий Андрій повернувся з походу зі славою, здобувши повну перемогу. Але заздрісники донесли правителеві Антіоху, що він - християнин, який навернув у свою віру підлеглих воїнів. Святий Андрій був викликаний на суд, і там він підтвердив свою віру в Христа. За це його віддали на тортури. Він сам ліг на розпечене мідне ложе, і, як тільки звернувся за допомогою до Господа, ложе охололо. Воїнів розп'яли на деревах, але жоден з них не відрікся від Христа. Заточивши святих у темницю, Антіох послав донесення імператору, не наважуючись вбивати прославленого переможця. Імператор знав, як військо любило святого Андрія, і, побоюючись обурення, послав наказ звільнити мучеників, а таємно велів під яким-небудь приводом стратити кожного порізно.

Звільнившись, святий Андрій разом з воїнами прийшов у місто Тарс. Там їх хрестив місцевий єпископ Петро і єпископ Верійський Нон. Потім воїни перейшли в місцевість Таксанати. Антіох написав листа правителю Кілікійської області Селевку, щоб той під видом погоні наздогнав загін святого Андрія і повбивав їх. Селевк нагнав мучеників, що зупинилися в ущелинах гори Тавра. Святий Андрій, називаючи воїнів своїми братами і дітьми, закликав їх не боятися смерті. Він молився за всіх, хто буде шанувати їх пам'ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їх кров. Під час цієї молитви мученики, які не опиралися, були усічені мечами ( † бл. 302). В ту ж мить із землі прорвалося джерело. Єпископи Петро і Нон, які з кліриками таємно слідували за загоном святого Андрія, поховали їх тіла. Один з кліриків, з давнього часу страждав від злого духа, напився з джерела води і відразу зцілився. Звістка про це рознеслася серед навколишніх жителів, і вони стали приходити до джерела і, за молитвами святого Андрія і постраждалих з ним 2593 мучеників, отримували благодатну допомогу від Бога