Ви є тут

Апостазія

Відступництво, апостазія (грец. αποστασία, лат. Apostasia) - 1) здійснений по своїй волі, свідомий і повний відхід від віри людини, що прийняла хрещення; 2) залишення духовного сану після висвячення у священики; 3) залишення монашого сану після прийняття вічних монаших  обітів.

1) В. від віри (apostasia a fide) спочатку вважалася найтяжчим церковним злочином. Відступники суворо каралися як церковною владою  (відлученням), так і державною владою (конфіскація майна, вигнання і навіть смертна кара, передбачена Кодексом Юстиніана I , 7). Ці заходи покарання застосовувалися і в Середньовіччі. З плином часу і в міру секуляризації державних інститутів В. втратило характер державного злочину, залишаючись злочином виключно церковним, про що говорять  булли In coena Domini Папи  Климента VIII ( 1524 ) і Apostolicae Sedis Папи  Пія IX ( 1869).

Кан. 751 ККП визначає В. від віри як «повне відкидання католицької віри». В. означає заперечення основоположних істин христ. віри (Божественної і людської природи Христа). Саме по собі внутрішнє бажання відступити від католицької віри не є в строгому сенсі В., оскільки В. полягає у зовнішньому прояві цього бажання - напр. у слові, сказаному або написаному, або у вчинку, який став відомим і іншим людям; таємне бажання відступити від католицької віри, про яке ніхто не знає, є лише зазіханням на В. (див. CIC 1330).

В. тягне за собою відлучення винного - latae sententiae, згідно з передбаченими Св. Престолом нормами (пор. CIC 1364 § 1). Передбачені наступні санкції: той, хто публічно відступив від католицької  віри чи розірвав спілкування з Церквою, силою закону відсторонюється від церковної посади (CIC 194 § 1 п. 2); на духовних осіб можуть бути накладені спокутні покарання на визначений або невизначений термін (CIC 1336 § 1 п. 1-5), а саме: заборона перебувати на тій чи іншій території  або припис перебувати в межах певної території; позбавлення влади, посади, обов'язків, привілеїв, звання, відзнак, навіть суто почесних; перевід на іншу посаду в порядку покарання; при необхідності, у разі тривалого бунту (diuturna contumacia) чи особливої тяжкості злочину (scandait gravitas), можливе і накладення інших санкцій, аж до позбавлення духовного сану (CIC 1364 § 2).

Відміна покарання за В. можлива після зреченням від помилок і визнання символу віри.

2) В. від дух. сану (apostasia ab ordine) є церковним злочином, який здійснює духовна особа, яка прийняла священичі свячення, якщо ця особа в значній мірі нехтує обов'язками, прийнятими при свяченнях; фактично залишає служіння, пов'язане з дух. саном; одружується, в т.ч. вступає в цивільний шлюб (див. CIC 694-696).

3) В. від монашества ( apostasia a religione ) є церковним злочином, який здійснює монах (або монахиня), що прийняв вічні обіти, якщо він самовільно залишає монашу обитель, не маючи наміру повернутися або прагнучи назавжди ухилитися від монашого послуху (див. CIC 665 § 2 .