Ви є тут

Авдій, пророк

Авдій (гебр.) עֹבַדְיָה "Abhadjah" (означає Слуга Ягве), (лат.) Abdias (V століття до Р.Х.) – один із дванадцяти біблійних малих пророків. Написав книгу, яка в Біблії названа його іменем: Книга Авдія – найкоротша книга Старого Завіту, що налічує лише 21 стих. Ймовірно, походив з покоління Юди.

Про Авдія немає майже ніяких відомостей, його невелика книга не містить жодних даних про автора, за винятком першого рядка, котрий гласить, що це є "видіння Авдія." Оскільки у книзі немає жодної згадки про руйнування храму, а є натяк на об'єднання Ізраїля та Юдеї, припускають, що тут йдеться не про зруйнування Єрусалима Навуходоносором ( 587/ 586 до Р.Х.), а зруйнування Єрусалима в часи Йорама (849-841 до Р.Х.) – згідно з цим припущенням книга з’явилася у дев'ятому столітті до Різдва Христового. Інший погляд, натомість,  пов'язує створення книги зі зруйнуванням Єрусалиму Навуходоносором і ставить діяльності Авдія у VI століття до Р.Х. Через схожість із книгою пророка Єремії також можливо, що обидва пророки черпали з одного джерела.

Теологічне значення книги Авдія

Авдій обіцяє майбутній тріумф Ізраїля. Теологічним змістом книги є підкреслити єдиність Бога, який править народами, і який "у день Господній" здійснить остаточний розрахунок з ворогами. Авдій наголошує Божу справедливість і привілейованість Ізраїля як того, який несе в собі месіанську традицію.

Згідно з равинською традицією вважається, що Авдій отримав дар пророцтва як нагороду за приховування 128 людей від переслідування Єзавелі. Він сховав їх у двох печерах, так, щоб, якщо знайдуть тих, що були у першій, могли вижити ті, що ховалися в другій (1 Цар 18:3, 4).

 
Згідно з християнською традицією могила пророка знаходилася в Самарії.