Ви є тут

Авраам, старозавітній патріарх

Авраам (староєвр. 'Abraham, грец. Άβραάμ, лат. Abraham - досл. «Батько багатьох») - старозавітній патріарх.

У Біблії розповідь про А. містяться у гл . 12-25 кн. Буття. До зустрічі з Богом, описаної в Бут. 17, він носив ім'я Аврам ('Abram - «батько піднесений»). У гл.17 Книги Буття Бог дає Авраму нове ім'я : «Авраам». Згідно з генеалогії Книги Буття, А. - дядько Лота (прабатька моавитян і аммонитян), батько Ізмаїла (прабатька арабів), дід Ісава (прабатька ідумеїв) та Якова (прабатька євреїв).

Розповідь про А. починається з того, що Бог велить А. покинути батьківщину (Месопотамію) і йти в чужу країну - Палестину, обіцяючи, що віддасть цю країну нащадкам А. Незважаючи на те що Сарра, дружина А., бездітна, Бог знову і знову запевняє А., що Сарра народить йому сина. А. повірив Господу, і «Він зарахував йому це за праведність» ( Бут 15 , 6 ; згодом ці слова будуть виключно важливі для богослов'я ап . Павла - Рим 4 , 3-5 , Гал 3 , 6-7), і відбувається чудо: у столітнього А. народжується син Ісаак. Однак в гл. 22 Книги Буття Бог велить А. принести сина в жертву. А. покірливо підкоряється; в останній момент посланий Богом ангел рятує Ісаака. Ця розповідь століттями привертала до себе увагу юд. і христ. екзегетів. У христ. богослов'ї жертвоприношення Ісаака стало прообразом хресної жертви Сина Божого. А. - один з улюблених героїв юдейо-елліністичної літ-ри, мідрашей і апокрифів. Назва «діти Авраама» або «сини Авраама» стала звичним позначенням євреїв як народу Божого (пор. Мт 3, 9). Проте в Рим 4, 11-12 ап. Павло називає А. «батьком всіх віруючих», незалежно від їх походження та дотримання ними євр. закону. Тому Божу обітницю, що А. стане «прабатьком багатьох народів» і «благословенням для всіх народів землі», розуміється в христ. екзегезі як сповіщення про навернення всіх людей до Бога А. (Гал 3, 8).