Базиліка

Базиліка (грец. βασιλική - царський дім) - тип будови прямокутної форми, яка складається з непарного числа (3 або 5) різних за висотою нефів.

Нефи розділені поздовжніми рядами колон або стовпів, з самостійними покриттями. Центральний неф - ширший і більший по висоті, висвітлюється за допомогою вікон другого ярусу і завершується апсидою (лат. absida, гр. Hapsidos - звід, арка), увінчаною півкуполом.

Входом у базиліку є поперечний об'єм - нартекс - притвор, вхідне приміщення, яке зазвичай примикає до західної сторони християнських церков. У храмах ранньохристиянського і середньовічного періодів нартекс був призначений для парафіян, які не мали дозволу входити всередину головного приміщення, т. зв. оглашені, готові прийняти християнство.

Римська базиліка

Римляни перейняли цей тип будови у греків. Першою базилікою в Римі була Базиліка Емілія (179 р. до Р.Х.) При Цезарі було розпочато будівництво базиліки Юлії (54 г до Р.Х.), завершено при Августі. Величезна будова базиліки Костянтина (306-312 рр.. ) стала останньою монументальною спорудою римських імператорів в Римі.

Також і в інших містах Італії і римських провінціях почалося будівництво за типом базиліки. Так у 120 році до Р.Х. в Помпеї була споруджена монументальна базиліка. Вона сильно постраждала під час землетрусу в 62 році і до моменту виверження Везувію (в 79 році) так і не була відновлена. Це найстаріша збережена до наших днів базиліка.

У 310 році за імператора Костянтина була споруджена Aula Palatina у Трірі.