Ви є тут

Бенедикт з Нурсії, св.

Святий Бенедикт Нурсійський. Народився в Нурсі, Італія, бл. 490 р., помер у Монте Кассіно 543 р

Майже все, що нам відомо про святого Бенедикта, викладено в Діалогах Святого Папи Григорія Великого і з того, що ми можемо почерпнути з Правил самого Бенедикта.

У ті дні монаше життя вважалося найпобожнішим із способів життя, і хоча воно викликало безліч непорозумінь, оскільки вважалося, що кращий спосіб служіння Богові - це зречення від світу, саме святий Бенедикт приніс монашеству новий сенс, порядок і значення.

Він народився в центральній Італії в добрій сім'ї, навчався у Римі, а у віці 14 років приєднався до групи християн поза містом і жив як відлюдник в гірській печері. У цей період він старанно вивчав Писання, і все своє життя, повне самозречення, віддавав Богові. Печера була прихована в горах, а її місце розташування було відомо тільки одному чоловікові, який таємно приносив йому їжу, спускаючи її по мотузці з вершини гори. Три роки по тому монахи з монастиря, який розташувався неподалік,  обрали його своїм настоятелем, але його строгість і закиди в лінощах змусили їх шукати спосіб позбутися його. Невдовзі він був змушений знову відлучитися в гори.

В 527 році він поїхав до Монте Кассіно –  85 миль на південний схід від Риму – на висоту, де стояв вівтар Аполлону; він зруйнував язичницьке капище і заснував один з найбільших і найвідоміших монастирів, який став домівкою бенедиктинського чину. На час його смерті уже було засновано 14 бенедиктинских громад, а до XIV століття їх стало більше 30 000.

У Монте Кассіно він написав своє знамените Правило, яке змінило і оновило монаше життя у Європі. Чернець повинен бути солдатом Божим, «членом духовного гарнізону, що несе службу за Христа у ворожому світі»; і бути завжди на сторожі. Це було велике, щасливе і згуртоване братство; куди б його члени не йшли, вони всюди почувалися пов'язаними спільними узами, і несли в собі силу зі своєї обителі в Кассіно, зведеної на скелі.

Згідно з уставом Бенедикта Нурсійського кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробовувальний термін (новіціат). Монахи давали 3 обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгим, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря в якому мав жити. Устав Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.

По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедектинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.

Святий Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.