Ви є тут

Білоруська Греко-Католицька Церква

Білоруська Греко-Католицька Церква – східно-католицька церква sui juris («свого права»), створена для католиків, які сповідують візантійський обряд на території Білорусії і для білоруських греко-католиків у діаспорі. Єдина з 22 Східно-Католицьких Церков, яка станом на 2008 рік має невизначений статус і вакантне місце настоятеля.

Історія

Білоруські греко-католики з'явилися після укладення Брестської унії 1596 року. Після поділів Речі Посполитої, коли територія сучасної Білорусії опинилася в складі Російської імперії, частина греко-католиків приєдналася до Російської Православної Церкви, а частина залишилася в спілкуванні з Римом. Після придушення польського повстання 1830 року Брестську унію анулювали 1839 року на Полоцькому соборі, який очолював Йосиф Семашко. Основна частина греко-католиків прийняла православ'я, а деякі емігрували в Галичину.

У 1905 році після маніфесту царя Миколи II, який стверджував початок віротерпимості, невелика кількість білорусів перейшла в католицизм, проте через перешкоди для греко-католиків, які чинив уряд, більша їхня частина прийняла латинський обряд.

Після Першої світової війни Західна Білорусія була включена до складу Польської держави. Білоруські греко-католики зі східної частини країни майже цілком емігрували до Польщі, крім того частина західно-білоруських православних знову підтвердили свою єдність з Римом. У 1931 році для білоруських греко-католиків у Польщі був призначений Апостольський візитатор, а в 1940 році – екзарх. Після закінчення Великої Вітчизняної війни Західна Білорусь була приєднана до Радянського Союзу. Структури Білоруської Греко-Католицької Церкви, як і Української Греко-Католицької Церкви, знищили, її діяльність заборонили, лідерів репресували, а парафії приєднали до РПЦ.

Аж до 90-х років XX століття парафії білоруських греко-католиків існували лише в еміграції – в Парижі, Льовені, Лондоні та Чикаго. У 1960 році Святий Престіл призначив Чеслава Cиповича, білоруського греко-католицького єпископа, який проживав у Лондоні, Апостольським візитатором для білорусів – греко-католиків по всьому світу. Його наступниками стали Володимир Тарасевич (1983) та Олександр Надсон (1986).

Після розпаду СРСР і відновлення Білорусією суверенітету 1991 року білоруські греко-католики вийшли з підпілля і отримали можливість вільного визнання віри. З 1994 року Олександр Надсон став Апостольським візитатором для білорусів еміграції, а архімандрит Сергій Гаєк – для греко-католиків Білорусії.

Сучасний стан

Дослідження релігійної приналежності, яке провів 1992 року Білоруський Державний університет, показало, що майже 100 000 білорусів вважають себе греко-католиками. За даними 2005 року, кількість парафіян Білоруської Греко-Католицької Церкви становила близько 3 000 осіб, що належали 20 парафіям (з них 13 зареєстрованих державою) і близько 4 000 осіб, які проживають за межами парафіяльних округів.

У червні 2008 року, за даними прес-служби Апостольського візитатора для греко-католиків Білорусії, кількість віруючих греко-католицького обряду в країні – близько 10 000; є 15 зареєстрованих парафій, близько 10 очікують реєстрації; 15 священиків. Храми – в Полоцьку Вітебської області та в Могильові (каплиця). У Мінську та інших містах – греко-католицькі центри. У Полоцьку діє Борисоглібський греко-католицький монастир Студійського уставу. Місце настоятеля церкви вакантне, фактично обов'язки глави церкви виконує Апостольський візитатор архімандрит Сергій Гаєк. Службу відправляють білоруською мовою.

Близько 2 000 білоруських греко-католиків живуть у діаспорі. Парафії Білоруської Греко-Католицької Церкви за межами Білорусії розташовані в Чикаго, Лондоні та Антверпені.

Переклад з "Католическая энциклопедия"