Болгарська Католицька Церква

Болгарська Католицька Церква (Болгарська Греко-Католицька Церква) – одна зі Східно-Католицьких Церков, що дотримуються візантійського обряду, тобто належить до греко-католицьких церков. Усі парафії Церкви розташовані на території Болгарії.

Історія

В історії Болгарії до османського ярма Болгарська Церква двічі домагалася для себе в Константинополі статусу Патріархату –  917 року при Симеоні I Великому і 1235 року. Однак під час турецького панування православні християни Болгарії опинилися під контролем грецького єпископату, а 1767 року безпосередньо підпорядковані патріарху Константинополя.

У XIX столітті у Болгарській Церкві посилився рух за незалежність національної церкви від Константинополя. Частина духовенства на цьому ґрунті виступила за унію з Римом. Очолював прихильників унії архімандрит Йосип Сокольський 8 квітня 1861 р., якого висвятив Папа Пій IX на єпископа і призначив головою Болгарської Католицької Церкви візантійського обряду. Його визнали і султаном. Церква швидко зростала, кількість греко-католиків Болгарії перевищила 60 000 осіб. Проте незабаром Архиєпископа Сокольського викрали і таємно вивезли в Російську імперію на російському судні, де до смерті він перебував в ув'язненні в Києво-Печерській лаврі.

У 1870 році, зокрема, у відповідь на вимоги Росії заснували Болгарський екзархат під юрисдикцією Константинополя. Це дало Болгарській Церкві певну незалежність, що привело до того, що три чверті болгарських греко-католиків повернулося в православ'я.

У 1883 році Святий Престіл створив нову структуру, призначену для опікування греків і болгар – католиків візантійського обряду: Апостольську адміністратуру з центром у Константинополі та два Апостольських вікаріата – Македонський (з центром у Салоніках) і Фракійський (з центром в Адріанополі).

Під час Балканських воєн (1912-1913) і Першої світової війни більшість болгар, також і греко-католиків, втікали з територій сучасних Греції та Туреччини в утворене Болгарське царство. У 1926 році був заснований Болгарський Апостольський екзархат. Велику роль у становленні Болгарської Греко-Католицької Церкви відіграв Анджело Ронкаллі, що став потім Папою Іваном XXIII. Він був Апостольським візитатором, а пізніше Апостольським делегатом для Болгарії аж до 1934 року.

Після закінчення Другої світової війни Церква зазнала репресій комуністичного режиму, проте на відміну від багатьох греко-католицьких церков Східної Європи Болгарська Католицька Церква не була повністю заборонена, хоча і була змушена існувати в дуже обмежених умовах.

Після падіння комуністичного режиму Церква отримала можливість вільної діяльності, їй повернули частину власності.

Сучасний стан

Болгарська Католицька Церква має статус Апостольського екзархату. За даними Annuario Pontificio за 2007 рік, чисельність парафіян – 10 000 осіб у 21 парафії. З 1995 року і дотепер її очолює Апостольський екзарх, єпископ Христо Пройков. Резиденція глави Церкви є в Софії.

Переклад з "Католическая энциклопедия"