Боніфацій IV, папа римський, св.

БОНІФАЦІЙ IV († 8.05.615, Рим), св., Папа Римський (25 серпня 608 р. – 8 травня 615 р.). Відомостей про Боніфація до 591 року, коли його висвятили в сан диякона, не збереглося. До обрання на папський престіл він займав одну з ключових посад в Римській Церкві: був диспензатором, який керував патрімонієм св. Петра. Понтифікат Боніфація IV почався за таких важких обставинах, як голод, чума, повінь, але він зумів полегшити наслідки стихійних лих, організувавши допомогу населенню.

Боніфацій IV взяв активну участь у подоланні Аквілейскої схизми. Він залучив частину єпископату і духовенства на бік легітимного Патріарха Аквілєї – Градо Кандідіана, але радикально налаштовані противники Вселенського V (II Константинопольського) Собору обрали собі іншого патріарха.

У 610 році Боніфацій ІV скликав Собор у Римі, який офіційно дозволив допускати монахів до прийняття священства. Дискусії з цього питання виникли тому, що в той час монашество як установа було порівняно новим явищем і мало на увазі обмеження спілкування зі світом для монахів. У Соборі брав участь перший єпископ Лондона Мелліт. Боніфацій ІV підтримував стосунки з Галлією, збереглися його послання бургундському королю Теодоріху II і Архиєпископу Арелатскому Флоріану, вікарію в Галлії.

Великим досягненням Боніфіція ІV стали реставрація і перетворення занедбаного і напівзруйнованого римського Пантеону в храм Пресвятої Діви Марії і всіх мучеників (S. Maria ad Martyres, 609).

Вшановування Боніфація ІV, якого незабаром після смерті визнали святим, офіційно затвердили під час понтифікату Боніфація VIII, що спорудив на честь Боніфація ІV вівтар над його гробницею в соборі св. Петра.