Целестин V, папа римський, св.

Святий Папа і сповідник віри (1210-1296).

Також відомий як Пьєтро Анджелеріо, Пьєтро да Мурроне, Колелестінус Квінт, Петро-Целестин.

Наступник Папи Микола IV, був обраний 5 липня 1294 року.

Був 190-тим Папою (за списком кардинала Меркаті 1942 року).

Святий народився 1210 року одинадцятою дитиною у сім’ї землероба Анджело Анджелеріо і Марії Леоне в м.Ісерно в Абрузії.  У 17 років вступив до бенедиктинського монастиря Санта Марія ді Файфула, але незабаром подався в гори Абрузії, щоб вести самітнє життя. Священичі свячення отримав в Римі, а тоді кілька років провів у пустелі в печері Мурроне над Сулмоною. Щоб уникати будь-яких контактів, у 1245 році перебрався до печери в горах Маєла. Постійно притягував прихильників пустельного життя, яких назвали целестинами. У 1274 році вирушив на собор в Ліоні, де випросив у Папи Урбана IV незалежність для своїх послідовників і включення до чину бенедиктинців. У 1259 році Пьєтро да Муроне дістав дозвіл на побудову церкви, присвяченої Матері Божій.

Папа Григорій Х підтвердив включення целестинів до бенедиктинців. У церкві Святого Духа в Маєлі відбулась перша генеральна капітула Ordo Sancti Benedicti Coelestinorum, OSBCoel. Монахи вели дуже строгий спосіб життя, не їли м’яса, в часі Адвенту не вживали набілу, у середи і п’ятниці Великого Посту постили на хлібі і воді. Монаший одяг складався  з білого габіту, чорного каптура і скапуляра. Поза монастирем вони носили чорну накидку.

У 1271 році Целестин став настоятелем монастиря св.Марії з Файфоли і парохом церкви в Маєлі.

Вісті про його побожне і аскетичне життя розійшлись по всій країні, часто про нього чули на папському дворі та в палацах Сицилії і Неаполя.

Від 4 квітня 1292 року після смерті Папи Миколи  протягом двох років і семи місяців 12 кардиналів засідали на конклаві в Перуджії. Тоді існував звичай, що конклав повинен відбуватись в місті, де помер попередній Папа. Після довгих суперечок між інтересами двох родів – Колонна і Орсіні, 5 липня 1294 року конклав обрав Пьєтро да Мурроне.

Спочатку він відмовився, але під впливом прохань короля Неаполя Карла та короля Угорщини Андрія ІІІ погодився.

29 серпня відбулось висвячення на єпископа Риму, Папа обрав ім’я Целестин V. Король Карл ІІ змусив Папу проживати в Кастель Нуово в Неаполі, тому останній так ніколи і не потрапив до Риму.

На своїй першій і єдиній консисторії 18 вересня 1294 року він призначив 13 нових кардиналів, 7 з них – французів. Тоді ж проголосив буллу "Constitutionem felicis recordationis", яка повертала правила щодо конклаву Папи Григорія X  також у випадку зречення від престолу.

13 грудня 1294 на урочистій консисторії Целестин V зачитав формулу абдикації (зречення), зняв шати понтифіка і віддав знаки влади. Десять днів після цього конклав обрав Папою Маттео Россо Орсіні, який не прийняв вибору, тоді обрали радника Целестина – Бенедикта Каетані, який став Боніфатієм VIII.

Остерігаючись можливої схизми, новий Папа наказав поселити Целестина V у замку Фумоне поблизу Ферентіно в товаристві двох його співбратів.

Там він і помер 18 травня 1296 року і був похований у церкві св.Агати в Ферентіно.

5 травня 1313 року відбулась канонізація, яку затвердив Климент V.