Чистилище

Чистилище (пургаторій), згідно з католицьким віровченням - місце, де душі померлих грішників очищаються від неспокутуваних за життя гріхів. Догмат про чистилище був введений в католицтво в 1439 р., і підтверджений в 1562.

Згідно з ученням Римо-католицької церкви про чистилище, хрещена людина, яка вчинила злочин і отримала прощення або скоїла гріх, що залишається невітпущенним, як правило, піддається «тимчасовому» покаранню тут або в майбутньому житті. Людина, котра померла добрим християнином, проте обтяжена тягарем подібних гріхів, потрапляє в чистилище, тобто туди, де душі зазнають страждання за гріхи, що дає їм згодом можливість потрапити на небеса.

Згідно з ученням Західної церкви, ця істина підтверджується Писанням (Друга книга Макавеїв 12:43-46). Оскільки можливість приносити за померлих умилостивлюючу жертву, означає, що їх душі не перебувають ні в пеклі, ні в раю, бо ті, що осягли спасіння не потребують молитов живих, а засудженим на вічне прокляття такі молитви не допоможуть. Таким чином, вважається, що душі померлих перебувають в такому місці, де молитви ще можуть їм допомогти «очиститися від гріха».

Вважається, що з початком Страшного суду чистилище взагалі буде скасовано, проте до тих пір кожна душа залишиться в ньому на той термін, який необхідний, щоб вона розплатилася за свої гріхи. Живі можуть допомогти скоротити цей термін собі та іншим, молитвами та добрими вчинкам. Цю плату Бог враховує, визначаючи сроки тимчасового покарання.

Душі в чистилищі не можуть уникнути покарання. Однак, оскільки вони померли в мирі з Церквою і не перебували в стані смертного гріха, вони продовжують любити Бога, а тому знають, що неодмінно будуть на небесах після того, як завершаться їх страждання.

Віру в чистилище традиція виявляє вже у старозавітних євреїв. Це вчення завжди приймала Католицька церква, однак протестанти (Лютер і Кальвін) рішуче відкидали його.

Православ'я заперечує існування чистилища. Згідно з ученням Східної церкви стан душ померлих людей - тимчасове очікування вічної радості або вічних мук. При цьому православні вважають, що всемилостивий Бог, все-таки, може полегшити вічну долю грішників і навіть вчинити їх співспадкоємцями Царства небесного, якщо за цих грішників будуть старанно молитися ті, що залишилися на землі (їх родичі або знайомі).