Ви є тут

Державний Секретаріат Ватикану

Державний Секретаріат Ватикану або Державний Секретаріат Святого Престолу, Папський Секретаріат (Secretaria Status seu Papaplis) − центральне відомство Римської Курії, покликане безпосередньо співдіяти Папі Римському у виконанні його функцій.

Історія Державного Секретаріату

Прототипом сучасного Державного Секретаріату став інститут секретарів (secretarii), що отримали свою назву через приналежність до Camera Secreta («Таємної палати» − особливої колегії, до якої входили сановники, що служили в Апостольському палаці), яка з'явилася під час понтифікату Папи Мартина V (1417−1431). Завдання секретарів полягали в оперативному і конфіденціальному вирішенні питань, пов'язаних з дипломатичною перепискою Святого Престолу. Папа Калікст III 1456 р. обмежив кількість секретарів шістьма, Папа Інокентій VIII конституцією «Non debet reprehensibile» (1487) збільшив їхню кількість до 24 і об'єднав їх в Колегію апостольських секретарів. Очолював цю колегію secretarius domesticus (приватний або домашній секретар), що став згодом найближчим співробітником Римського Папи і мав виняткову відповідальність за зовнішню політику Святого Престолу. У часі понтифікату Папи Льва X (1513−1521) поряд з secretarius domesticus існувала посада secretarius intimus або major (тобто найближчого, або великого секретаря). Саме йому Папа Павло V (1605−1621) вперше присвоїв титул Державного Секретаря. Скасування Папою Інокентієм XI 1678р. Колегії апостольських секретарів стало першим кроком на шляху організації Державного Секретаріату в його сучасному вигляді. Під час реформ Папи Інокентія XII також відбулися перетворення Державного Секретаріату, в результаті яких цей орган Римської Курії очолив кардинал з офіційним титулом Державного Секретаря, а Державний Секретаріат почав керувати всіма аспектами політики Святого Престолу. 1833 року Папа Григорій XVI заснував другий Державний Секретаріат «для внутрішніх справ держави», однак, Папа Пій IX 1846 р. відновив єдиний Державний Секретаріат, а для розмежування двох видів діяльності створив у його структурі дві служби − зовнішніх і внутрішніх справ. Подальші реформи Державного Секретаріату визначила конституція Папи Пія X «Sapienti consilio» (1908) і закріпив Кодекс канонічного права 1917 р. (канон 263). Відповідно до Конституції Папи Павла VI «Regimini Ecclesiae universae» (1967), Державний Секретаріат очолив усі відомства Римської Курії і отримав характер Папського Секретаріату. Під час реформи Римської Курії, яку розпочав Папа Іван Павло II, структура Державного Секретаріату набула свого сучасного вигляду; цю структуру закріпив Кодекс канонічного права 1983 р.

Глава Державного Секретаріату

Державний Секретаріат очолює Державний Секретар (він повинен мати гідність кардинала), який призначається ad nutum Sanctae Sedis Папою Римським. За Державним Секретарем зберігається право скликати кардиналів-префектів, які очолюють інші відомства Римської Курії, для координації їхньої діяльності. Йому також підпорядковується уряд Ватикану. Коли Святий Престіл вакантний, Державний Секретар відсторонюється від своєї посади, а Державний Секретаріат переходить до його заступника, відповідального перед Колегією кардиналів.

Структура Державного Секретаріату

Зараз структура і завдання Державного Секретаріату регламентуються положеннями апостольської конституції Папи Івана Павла II «Pastor Bonus» від 28 червня 1988 р. Державний Секретаріат складається з Відділу загальних питань та Відділу відносин з державами. При загальному головуванні в Державному Секретаріаті Державного Секретаря роботою першого Відділу керує його заступник, роботою другого − секретар.

Відділ загальних питань Державного Секретаріату

Відділ загальних питань займається повсякденними справами служіння Папи Римського, розглядає питання, що не входять до компетенції інших відомств Римської Курії, а також координує їхню діяльність. Цей відділ регулює функції і діяльність представників Святого Престолу, особливо в питаннях, що стосуються окремих Церков. До компетенції Відділу загальних питань належить усе, що стосується присутності дипломатичного корпусу при Святому Престолі. За погодженням з іншими відомствами, відділ займається різними аспектами представництва та діяльності Святого Престолу в міжнародних організаціях − як католицьких, так й інших. Крім цього, відділ редагує і розсилає апостольські конституції, послання та інші документи, доручені йому Папою; складає всі акти, пов'язані з призначеннями на посади в Римській Курії та інших організаціях, підлеглих Святому Престолу, які повинен затверджувати Папа. Відділ загальних питань також займається публікацією офіційного видання Святого Престолу – «Acta Apostolicae Sedis», оприлюднює окремі енцикліки та інші послання Папи Римського та інформацію про діяльність Святого Престолу через особливу прес-службу Sala Stampa; разом з іншим підрозділом Державного Секретаріату − Відділом відносин з державами − він курирує діяльність газети «L'Osservatore Romano», Радіо Ватикану і Ватиканського телевізійного центру. За допомогою Статистичної служби Відділ загальних питань збирає і публікує дані, які стосуються життя Римо-Католицької Церкви, а також займається виданням «Annuario Pontificio».

Заступники Державного Секретаря Святого Престолу із загальних справ   

* Анджело Делл'Акква (17 лютого 1953 − 29 червень 1967);   

* Джованні Бенеллі (29 червня 1967 − 3 червня 1977);

* Джузеппе Капріо (14 червня 1977 − 28 квітня 1979);   

* Едуардо Мартінес Сомало (5 травня 1979 − 23 березня 1988);   

* Едвард Кассіді (23 березня 1988 − 12 грудня 1989);   

* Джованні Баттіста Ре (12 грудня 1989 − 16 вересень 2000);   

* Леонардо Сандрі (16 вересня 2000 − 1 липня 2007);   

* Фернандо Філоні (1 липня 2007 − 10 травня 2011)

* Беччу, Джованні Анджело (10 травня 2011 – )

Відділ відносин з державами Державного Секретаріату

Відділ відносин з державами координує відносини Святого Престолу з урядами різних країн і зміцнює його дипломатичні зв'язки. Завданнями цього відділу є: 1) сприяння дипломатичним відносинам з державами та іншими суб'єктами міжнародного права, укладення різних договорів та угод, а також конкордатів; 2) представництво Святого Престолу при міжнародних організаціях і на конгресах, присвячених питанням громадського характеру, за погодженням з повноважними відомствами Римської Курії, 3) розгляд в особливому контексті своєї діяльності питань, що стосуються папських представників. В особливих обставинах за дорученням Папи Римського і за погодженням з повноважними відомствами Римської Курії Відділ відносин з державами здійснює все необхідне для призначення єпископів і для вирішення інших питань, що стосуються окремих Церков. В інших випадках, особливо при укладанні конкордатів, Відділ веде перемовини з урядами країн світу.

Секретар Відділу відносин з державами Державного Секретаріату – «міністр закордонних справ» Ватикану -  Архиєпископ Домінік Мамберті.

За матеріалами catholic.ru