| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я
Едуард народився близько 1003 року в Ісліпі, недалеко від Оксфорда. Він був сином короля Етельреда II і нормандської принцеси Емми. Провів молодість у вигнанні в Нормандії. У 1041 його викликали до Англії, а за рік він зійшов на трон Англії (у віці 39 років), обійнявши його після свого брата. Едуарда коронували на Великдень 3 квітня 1043 року. Коронаційну церемонію у соборі Вінчестера очолив Архиєпископ Кентерберійський, св. Едсін, і Архиєпископ Йоркський, Ейлхік. У 1044 році він одружився з Едіт, дочкою герцога Годвіна з Кенту, але шлюб був бездітним.
Король Едуард був відомий своєю великою побожністю. Його любили і поважали піддані. Він дбав про бідних, хворих і немічних. За спосіб життя більш монаший, аніж королівський, його називали «Сповідником». У сфері церковної політики Едуард прагнув зміцнити взаємини з Римом. Він підтримував церкви і монастирі.
Помер король 5 січня 1066 року. Його поховали у Вестмінстерському соборі в каплиці за головним вівтарем.
Канонізував короля Едуарда папа Олександр III 1161 року. З XIV ст. він є головним покровителем Англії та англійських королів.
В іконографії св. Едуард зображений як високий чоловік з бородою, в королівському плащі. Іноді він несе хворого. Легенда говорить, що він брав хворих на плечі та заносив у свій замок. Іноді його зображають у вигляді лицаря в повному озброєнні.