Ви є тут

Едуард Мученик, св.

Едуард Мученик (нар. бл. 962 р., пом. 18 березня 978 р.) – король Англії (з 8 липня 975 р. до 18 березня 978 р.), мученик і святий Католицької, Православної та Англіканської Церкви.

Був найстаршим сином короля Едгара I і його першої дружини, Етельфледи Красивої, дочки графа Ордмаера. Обійняв престіл після смерті батька. Його права на престолі оскаржила друга дружина Едгара I, Ельфреда, яка хотіла бачити на престолі свого сина Етельреда. Едуарда, однак, підтримав єпископ Кентерберійський, св. Дунстан, а також дворяни.

Відповідно до літописів, Едуард був молодою людиною великої набожності та чудового виховання. Його життя було правовірним, добрим і святим. Понад усе він любив Бога і Церкву. Він був щедрим до бідних, доступним для добрих, вірним Христовій вірі, сповненим усіма дарами Божими.

Першою проблемою нового короля були численні напади дворян на монастирі, які заснував король Едгар. Багато монастирів зруйнували, а монахи були змушені втікати. Едуард у цій суперечці став на бік Церкви, а це спричинило те, що дворяни дійшли згоди з мачухою Едуарда і вирішили відсторонити його від влади і поставити на престолі Етельреда.

18 березня 978 року король полював у лісі недалеко Дорсету. Під час полювання він хотів відвідати Етельреда, який жив недалеко від будинку своєї матері, у замку Корф. Король їхав попереду своїх охоронців і тому першим приїхав сам. Коли він ще сидів на коні, королева Ельфреда подала йому келих питного меду. Коли Едуард пив мед, один з людей королеви вдарив його ножем у спину. Король впав з коня, але одна з ніг застрягла у стремені, і кінь потягнув його на деяку відстань.

Королева наказала відшукати тіло і поховати його поблизу замку. Хоча вбивство короля Едуарда відбулося на політичному тлі, Церква Англії вважає його мучеником, який прийняв смерть від рук язичників.