Фелікс II, Папа, св.

Святи́й Фелікс II (лат. Felix; †1 березня 492), сорок восьмий папа Римський (13 березня 483—11 березня 492), народився у Римі в сенаторській родині. Його раніше помилково називали Феліксом III через Анти-Папу, який називав себе Феліксом II (355-358 рр..).

Був сином Фелікса з римської аристократії і на час обрання був вдівцем. При ньому Церква піддавалася неабияким випробуванням. Захід стрясали бурі переселення народів. Король остготів Теодоріх Великий завоював в 489-493 рр. всю Італію, а в північній Африці аріанські вандали, які вже в 428 р. проникли до Північної Африки, почали переслідування християн.

На сході ще не вляглися заворушення, що виникли після Вселенського Собору в Халкідоні (451 р.), який засудив аріанство та інші христологічні лжевчення. Фелікс II виступав проти монофізитства, яке ширилось на Сході (Акакіанська схизма). Позбавив сану та відлучив від церкви патріарха Константинопольського Акакія. Відлучення від церкви патріарха Антіохійського Петра Фулла, а також патріарха Олександрійського Петра Монгуса у 484 році призвело до розколу між Західною та Східною церквами, який тривав до 519 року.

Для тих, хто відпав під час переслідування вандалами, Фелікс II видав на Римському помісному соборі (487 р.) нові положення про церковне покаяння. Папа Фелікс ІІ був сильною особистістю, сповнений самосвідомості, він приймав енергійну участь у долі християн в Північній Африці й чинив опір втручанням з боку імператора.