Гамалиїл, вчитель св. ап. Павла

Гамалиїл (Ɨ біля 50), єврейський законовчитель, фарисей (Дії 5. 34). Гамалиїл є єдиним християнським святим, згаданим в Новому Завіті, який також володіє авторитетом в юдаїзмі.

Згідно раввіністичних переказів (Шаббат. 15 а), Гамалиїл був сином Симона і онуком фарисейського вчителя Гіллеля, а також їх наступником в сані «насі» (букв. - князь). Крім сина на ім'я Авів, який успадковував сан Гамалиїла  та був одним з вождів повстання проти Риму, згадується також донька Гамалиїла, котру він видав заміж за священика Симона бен Натаніеля (Авода Зара. 3. 10).

У 2-ій третині I ст. до Р. Х. Гамалиїл, будучи членом (потім головою) Великого єрусалимського синедріону, отримав звання «газакен» (євр. - старець). Гамалиїл першим з єврейських вчителів удостоївся титулу «раббан» (арам. - наш учитель), який в той час носили тільки представники вищої релігійної ради. Ім'я Гамалиїла рідко згадується в Галахе, оскільки школа Гіллеля, главою якої після смерті діда став Гамалиїл, представляла помірний напрямок раввіністичного богослов'я і зазвичай виступала у диспутах з більш радикальною школою Шаммая як замкнута колегія (пор.: Авот. 1. 2 ). Єврейська традиція, ймовірно, містить чимало висловів Гіллеля, що помилково приписуються його онукові.

Один стародавній переказ в Талмуді характеризує значення Гамалиїла наступними словами: «Коли Гамалиїл помер, разом з ним зникла повага до Тори, і перестали існувати чистота і стриманість» (Сота. 9. 17).

 Апостол Павло також був його учнем і належав до його школи (Дії 22, 3). У Новому Заповіті образ Гамалиїла узгоджується зі свідченнями про вчення фарисеїв у Йосипа Флавія (Ios. Flav. Antiq. XIII 5. 9; De bell. II 8. 14). В книзі Діянь св. апостолів Гамалиїл іменується «законовчителем, шанований всім народом» (5, 34), і йдеться про те, що він виступив з промовою перед синедріоном на захист апостолів, яким загрожувала смерть (5. 33-40). У його промові міститься історичний анахронізм: Гамалиїл згадує повстання Тевди (Дії 5, 36-37), яке сталося бл. 45 р. після Р. Х., тобто через 10 років після суду над апостолами (Ios. Flav. Antiq. XX 5. 1-2). Дані євангельських і античних джерел про провідну роль партії саддукеїв і первосвящеників у синедріоні за часів земного життя Ісуса Христа (Мт 26, 57; Мк 14, 53; Лк 22. 66; Ін 18, 13-14; Ios. Flav. Contr. Ap . 2. 23; Antiq. XIV 5. 4) свідчать про неможливість участі Гамалиїла в суді над Ісусом Христом.

 Згідно з церковним переказом, в кінці життя Гамалиїл прийняв хрещення разом з сином Авівом ( і завдяки йому були знайдені мощі першомученика Степана. За переказами, біля 415 р. Гамалиїл явився у сні св. Лукіану і повелів відкопати останки св. першомученика Степана, якого він поховав на своїй сімейній ділянці в селі Гамла разом з останкам  Никодима, який приходив вночі таємно до Ісуса, і сина Авіва (Ін 3. 1-21). З цієї причини пам'ять Гамалиїла відзначається в день знайдення мощей праведних Никодима та Авіва. Лукіан описує Гамалиїла як «чоловіка похилого віку, високого зросту, з приємним обличчям, довгою бородою, в білому вбранні, вишитому золотими хрестами»