Григорій Барбаріго, св.

Григорій Барбаріго (1625-1697), єпископ.

Святий Григорій народився у Венеції у глибоко релігійній родині патриціїв, потім здобув ґрунтовну освіту в університеті в Падуї, де захистив докторат з римського і канонічного права. У 1655 році отримав свяченичі свячення.

Незабаром Папа Олександр VII закликав майбутнього святого стати його радником, тому довелось переїжджати до Риму. Коли там вибухнула епідемія чуми, Папа доручив Григорію опікуватися хворими в убогому районі Трастевере, де він надавав духовну і лікарську допомогу, а також ховав померлих. У ті дні вмирало кількасот осіб щодня.

У 1657 році він став єпископом Бергамо. Приділяв багато уваги формації духовенства, організовував дні зосередження для священиків, рекомендував їм аскетичну літературу, дуже дбав про відповідних викладачів для духовних семінарій. Особисто відвідав 270 парафій своєї єпархії. Організовував католицькі школи.

У 1660 році Папа Олександр VII призначив його кардиналом, а через чотири роки – єпископом Падуї. Часто перебував у Римі. Брав участь у 5 конклавах при виборі Пап: Климента ІХ (1667), Климента Х (1670), Інокентія ХІ (1676), Олександра VIII (1689) та Інокентія XII (1691). Під час останнього конклаву був обраний Папою, але з покори не прийняв гідності.

Беатифікований у 1761 році Климентом ХІІІ, а канонізований Іваном ХХІІІ у 1960 році.