Ви є тут

Григорій Богослов, св.

Святитель Григорій народився в 329 р. в Аріанзі (недалеко від Назіанза Кападокійського). Його батьком був св. Григорій, єпископ Назіанський, а матір'ю св. Нонна, яка молилася за сина і дала обітницю присвятити його Господу і, як їй було відкрито в сні, назвала його Григорієм. Як і його друг св. Василь Великий, Григорій отримав освіту у найкращих вчителів Кападокії та Афін, з ними разом навчався і майбутній імператор Юліан Відступник, який невдовзі став їх непримиренним ворогом.

По завершенні освіти Григорій викладав красномовство в Афінах, але в 358 р. таємно покинув місто і повернувся на батьківщину, де прийняв від свого батька св. Хрещення, і за покликом св. Василя Великого віддалився в пустелю. Втім, на вимогу батька Григорій незабаром повернувся в Назіанз і прийняв сан пресвітера, але спочатку не знайшов у собі сили для діяльного служіння і знову пішов у пустелю. Лише зміцнившись духовно на самоті, він знову повернувся до пастви. Св. Василь поставив Григорія єпископом м. Сосіма, але Григорій, щоб підтримати старого батька, залишився в Назіанзі й після його смерті управляв паствою цього міста.

У 378 р. Антіохійський Собор запросив св. Григорія допомогти Константинопольській Церкві. У цей час всюди панували єретики - аріани і аполлінаристи, і служіння св. Григорія почалося з проповідей у невеликий домашній церкві його родичів, яку він назвав Анастасія («Воскресіння»), очікуючи  істинного воскресіння Християнства.

У міру зростання популярності св. Григорія,  ріс і опір єретиків. У ніч на Великдень 21 квітня 379 р., під час здійснення хрещення, озброєний натовп увірвався в храм, вчинив погром, вбив одного єпископа і поранив св. Григорія. Але, незважаючи на погрози, святитель терпляче і лагідно продовжував свої проповіді та все більше людей залучав на бік правдивої віри.

Вістря вчення св. Григорія було спрямоване проти применшення єдності природи Бога Отця, Сина і Св. Духа. Викриваючи послідовників Евномія, святитель вчив, що Божественна сила Спасителя діяла навіть і тоді, коли Він заради спасіння прийняв на Себе наше немічне єство. Так само він вчив і про божественність Святого Духа.

Крім проповідницької діяльності (а всього після св. Григорія збереглося 45 проповідей), святий складав гімни, які за  поетичною майстерністю не поступалися кращим зразкам тодішньої поезії і при цьому відрізнялися особливою богословською глибиною... Свій дар слова св. Григорій поставив на служіння Богу. Він сам говорив про слово, що воно «супутник усього його життя, добрий радник і співрозмовник, вождь на шляху до неба і старанний сподвижник».  

В 381 р. на Другому Вселенському Соборі св. Григорій був затверджений у сані Константинопольського Патріарха. По кончині Антіохійського Патріарха Мелетія святитель головував на Соборі. Але єгипетський і македонський єпископат, який і раніше діяв проти св. Григорія не хотів бачити його на місці Патріарха, і святитель пожертвував собою заради  миру і Церкви. Залишивши столицю, він повернувся в Аріанз, де і спочив 25 січня  389 р.

Церква присвоїла св. Григорію ім'я Богослова, як і улюбленому учневі Христовому ‒  апостолу Івану Богослову. Тіло святителя було поховано в Назіанзі, а в 950 р. святі мощі були перенесені до Константинополя, до церкви Святих Апостолів.