Ви є тут

Харизма

Харизма - надприродній дар Святого Духа, який уможливлює християнинові служити братам в потребі. Його отримання не пов'язане з духовною досконалістю особи, яка отримала цей дар.

Саме слово харісма (χάρισμα) є біблійного походження і в нехристиянській літературі не зустрічається. Більшість еґзеґетів вважають це слово неологізмом св.. Павла. Грецька мова має для означення слова «дар» ще одне слово, яке широковикористовувалось у часах написання св.. Павлом своїх послань. Для чого Апостолу було потрібно створювати нове слово, якщо в грецькій мові є слово, яким можна означити дар - дóсіс (δόσις). Та в часі пізнього геленізму епохи формування книг Нового Завіту це слово набрало «корупційного» значення. Тобто досісом називали «дар» за якусь послугу. Одже саме слово почало означати щось, що можна заслужити.

Скоріш за все, св. Павло вивів слово харісма від грецького слова хáріс (χάρις), вклавши в нього значення гебрейського слова хéсед (חֶסֶד), тобто, любов, доброта, незаслужена прихильність. В книгах Старого Завіту це слово означає найперше Боже відношення до людини, Божу союзницьку любов, яка дається «безплатно», без заслуг. Тому слово харісма найкраще на українську перекласти як незаслужений дар. Звідси більшість лінґвістів слово харісма перекладають як свобідно і великодушно подарований дар, милісний дар, незаслужений дар, харизма, а досіс все ж таки може означати «заслужений» дар. Саме значення слова харісма вказує на те, що харизма є незаслуженим даром Духа. Харизму неможливо заслужити якоюсь доброю поведінкою, жертвами чи чимось подібним, бо в такому випадку це вже не був би незаслужений дар, а плата за щось.

Саме слово харісма в різних своїх граматичних формах зустрічається в Св. Письмі шістнадцять разів - Рим. 1, 11; 5, 15а; 5, 16а; 6, 23; 11, 29; 12, 6; 1Кор. 1, 7; 7, 7; 12, 4; 12, 9; 12, 28; 12, 30; 12, 31; 2Кор. 1, 11; 1Тим. 4, 14; 1Пт. 4, 10. Причому в Рим. 5, 15а; 5, 16а; 6, 23 словом харісма св. Павло означує милість, якою нас Бог спасає, тобто дар вічного спасіння. В 1 Кор. 7, 7 Апостол послуговується цим виразом, щоб означити дар покликання до безженного чи жонатого стану. В 1 Тим. 4, 14 цим виразом позначений дар священства, вірогідно навіть єпископських свячень. В решті випадків можемо говорити про те, що словом харісма означено «незвичайний» дар Божий в класичному розумінні. Святий апостол Павло ставить «незвичайні» Божі дари на один рівень з тими, до яких звикли у повсякденному житті Церкви - безженство монахів, священиків, єпископів, жонатий стан більшості мирян, св. Тайну священства.

Опис харизм у Новому Завіті не обмежується лише до місць де вжите слово харісма. Опис функціонування харизм знаходимо і в інших місцях Нового Завіту:

 

1. Мт. 7, 22 - пророкування, вигнання бісів, чинення чудес;
2. Мк. 16, 16 - 18 - вигнання бісів, нові мови, імунітет на отруту змій і
отруту взагалі, оздоровлювання хворих;
3. Мк. 16, 20 - творити чуда;
4. Ів. 14, 26 - слово мудрості та слово пізнання;
5. Ів. 16, 13 - слово мудрості;
6. Ді. 2, 4 - 11 - ксенолялія, або ґласолялія
7. Ді. 3, 1 - 8 - оздоровлення;
8. Ді. 5, 12 - 16 - чуда, оздоровлення, вигнання бісів;
9. Ді. 6, 8 - 10 - чудеса;
10. Ді. 8, 6 - 8 - чудеса, оздоровлення , вигнання бісів;
11. Ді. 8, 29 - пізнання;
12. Ді. 9, 34 - 35 - оздоровлення;
13. Ді. 9, 40 - 41 - воскресіння;
14. Ді. 10, 44 - 46 - ґласолялія;
15. Ді. 13, 9 - 12 - пророкування;
16. Ді. 14, 3 - чудеса;
17. Ді. 14, 9 - оздоровлення;
18. Ді. 16, 18 - вигнання злого духа;
19. Ді. 19, 6 - ґласолялія і пророкування;
20. Ді. 19, 11 - 12 - чудеса, оздоровлення, вигнання злих духів;
21. Ді. 20, 7 - 12 - воскресіння;
22. Ді. 21, 10 - 13 - пророкування;
23. Ді. 28, 5 - імунітет на укус отруйної змії;
24. Ді. 28, 8 - 10 - оздоровлення;
25. Гал. 3, 5 - чуда;
26. 1Сол. 5, 20 - пророкування.

 

Святе Письмо говорить нам не лише про дар мов у житті первісної Церкви, Біблія нам подає цілі списки-каталоги харизм:

а) Рим. 12, 6 - 8: дар пророцтва, дар служіння, дар навчати інших, дар потішати;
б) 1Кор. 12, 8 - 10: слово мудрості, слово знання, віра, дар оздоровлення,
сила чинити чуда, дар пророцтва, здатність
розпізнання духів, дар різних мов, дар тлумачення мов;
в) 1Кор. 12, 28 - 30: дар чудес, дар оздоровлення, дар надавати допомогу, дар
управління;
г) 1Кор. 13, 1 - 2: дар мов, дар пророцтва, дар знання, дар повноти віри;
ґ) 1Кор. 14, 1 - 5: дар мов, дар пророцтва, дар тлумачення мов;
д) 1Кор. 14, 13 - 14: дар мов;
е) 1Кор. 14, 22: дар мов, дар пророцтва;
є) 1Кор. 14, 39: дар пророцтва, дар мов;
ж) 1Пт. 4, 11: дар проповідування, дар служіння;
з) Мк 16, 17 - 18: дар авторитету над злими силами, дар мов, дар імунітету на
отруту змій, дар імунітету на отруту, дар оздоровлення.

З наведених списків можемо побачити, що вони абсолютно не є ідентичними, а багато в чому різняться між собою - бачимо, що деякі харизми повторюються в інших списках, а інші відсутні, одні списки коротші, а інші довші. Контекстуально ні один з цих списків не претендує на роль вичерпного списку харизм, а радше являють собою приклади, взяті з конкретних ситуацій і використані для пояснення певних життєвих випадків, з якими стикалися перші християнські спільноти апостольських часів. Власне з життя християнських спільнот випливала потреба осмислення надзвичайних проявів Духа в житті Церкви.

Катехизм Католицької Церкви», говорячи про Святого Духа в житті Церкви, наголошує, що одне з джерел спізнання Духа Святого є харизми і служби, котрими церква розбудовується (ККЦ 688).
Згідно з Катехизмом, Дух Святий будує Церкву в особливший спосіб також і з допомогою харизм, бо з допомогою харизм Він робить вірних здатними до служб і завдань на подальший ріст Церкви (ККЦ 798). Що більше, Катехизм твердить, що харизми треба з вдячністю приймати, бо власне вони є дивовижним багатством ласки, необхідним для апостольської життєдайності і святості цілого Містичного Христового Тіла (ККЦ 799-800). Говорячи про спільноту святих, Катехизм наголошує, що Дух Святий уділяє свої харизми людям різних станів (ККЦ 951). Катехизм також згадує про окремі дари: дар оздоровлення (ККЦ 1508), дар чинення чудес і дар мов (ККЦ 2003)
Німецькі богослови Адам Мюлер (Аdаm Mühlеr) і Маттяс Шеебен (Mаttіаs Shееbеn) вважають Харизматичний рух найкращим виявом харизматичного характеру цілої Церкви.

«Богословський словник» Ранер-Ворґрімер каже, що харизми належать до постійних конститутивних елементів Церкви поряд з службою єрархії і св. Таїнствами, без яких Церква не може функціонувати.

«Словник біблійного богослов'я», говорячи про харизми, описує Павлову науку про харизми та наголошує важливість харизм в християнському житті; та рівно ж наголошує, що харизми даровані на користь цілої Церкви, що вони є властивим свідченням присутності Духа в Церкві, що більше - каже, що харизмами визначено усе життя християн і діяльність церковних установ. Автори Словника наголошують, що власне харизми та їх функціонування в Церкві є знаком присутності Духа в Церкві і знаком Царства Божого.

Йоахім Ґнілка (Jоаhіm Gnіlkа) у своєму богословському розважанні над богослів'ям Нового Завіту приходить до висновку, що харизма, служба та діяння в силі необхідні для нормального функціонування Містичного Тіла Христового, тобто Церкви.