Хроніки Книги

Хроніки Книги (древньоєвр. Dibrê Hay - Yàmîm, «справи [минулих] днів», лат. Libri Chronicorum - літописи) - 2 канонічні книги Старого Завіту, що входять в цикл т.зв. іст. книг. У євр. Біблії відносяться до розділу «Кетувім» ( Katûbîm , «Письма»). Можливо, книги розглядалися перекладачами як додаток до книг Царів.

І-а кн.Езри є продовженням ІІ​​-ої книги Хронік. Це дозволило тлумачам припустити, що Езра був і автором Хронік. Втім, вже Теодорит Кирський вважав, що Хроніки були складені кількома авторами. У 1670р. Спіноза вперше висунув припущення, що Хроніки, І-а кн.Езри, Кн.Неємії були написані невідомим єрусалимським священиком (т.зв. Хроніст). Поступово ця точка зору витіснила колишню, і в теперішній час її поділяє більшість вчених. Оскільки І-а кн.Езри і Кн.Неємії згадують про підйом Перського царства і завершуються описом подій кінця IVст. до Христа, то прийнято вважати, що Хроніки були складені приблизно 300р. до Хр.. У книгах використано інформацію з різних джерел ( Записи пророка Натана, Записи пророка Самуїла, Книга Царів Юди і Ізраїлю тощо).

Обидві Хроніки становлять композиційну цілісність. Починається розповідь з генеалогії від Адама до родоводу нащадків 12 синів Якова. Далі викладається історія суддів і царів до закінчення вавилонського полону. Основна увага автора спрямована на Юдейське царство, тоді як історія Північного Ізраїльського царства відсунута на другий план, що може вказувати на походження автора саме з Південного, Юдейського царства. Хроніки підкреслюють роль жерців в житті суспільства і докладно описують богослужіння та свята. Багато місця займають перерахування імен членів левітських родів. Мета автора – описати ідеальну історію храмової громади, центральною подією в цьому описі стає спорудження Єрусалимського храму. Така спрямованість обумовлює стилізацію ряду історичних фактів (напр., ідолопоклонство Соломона, описане в 3 Цар 11, у Хроніках не згадується) і наближає книги до жанру мідраша.

Хроніки зазвичай поділяють на 4 осн. частини: 1) пролог, що містить родовід (1 Хр. 1-9), 2) Давид як образ ідеального царя (1 Хр. 10-29), 3) гріхи Юдеї і відплата за них в історії від Соломона до вавилонського полону (2 Хр. 1 -36 , 21), 4) висновок - едикт Кіра (2 Хр. 36,22-23).

Богословська концепція Хронік полягає в тому, що народ Божий має будуватися не як світська нація, а як релігійна спільнота. Автор готовий прийняти в релігійну спільноту також чужинців і розкольників з півночі. Звідси його погляд на історію як ланцюг подій провидіння, які навчають і очищують віруючих.