Єлизавета з Шенау, св.

Єлизавета народилася близько 1129 р., ймовірно, у німецькому місті Бонн. Походила зі заможної родини. Вона була ще дитиною, коли побожні батьки за тодішнім звичаєм віддали її на навчання і виховання у бенедиктинський монастир у Шенау над Рейном (Гессен, Німеччина). Там вона залишилася назавжди. У 1147 році, будучи 18-річною дівчиною, вступила до монастиря, щоб незабаром скласти вічні обіти. За 10 років її обрали керувати новіціатом, а потім – настоятелькою.

За п'ять років після вступу в монастир Єлизавета серйозно захворіла, і цю хворобу вона зносила 12 років з героїчним терпінням. Коли страждання посилювалися і вона не могла ходити самостійно, використовувала дорогоцінний час на молитву. Наділена даром споглядання, вона мала видіння Ісуса Христа, Матері Божої та святих. Бог дав їй дар пророцтва. Її видіння мали вплив на маріологію і релігійність середньовіччя. Вона листувалася з відомою містичкою, св. Хільдегардою з Бінген, доктором Церкви.

Коли Єлизавета померла 18 червня 1164 року, їй було 35 років. Поховали її в абатстві св. Флорина в Шенау. До римського мартирологу її вписав 1584 року Папа Григорій XIII. У 1632 р. мощі Єлизавети під час тридцятирічної війни осквернили і зруйнували протестантські шведи.

Свята залишила після себе багато листів. Наділена надприродніми видіннями, вона писала єпископам про реформу Церкви. Її листи ретельно зібрав і опублікував її брат, Екберт, який був настоятелем монастиря. Вона є покровителькою людей, які страждають від депресії, просять її захисту від спокус.

В іконографії св. Єлизавету зображають у бенедиктинському габіті як монахиню, яка має видіння. ЇЇ атрибутами є книга, посох і хрест.