Єронім Еміліані, св.

Джеронімо народився в 1486 р. у Венеції, в знатній патриціанській сім'ї. Його батько був сенатором, а мати походила від дожів, правителів Венеції. Відомостей про його юність не збереглося.

Під час війни з французьким королем Людовиком XII командував однією з венеціанських фортець. Після поразки Венеціанської республіки в 1511 р. потрапив у полон і утримувався у Кастель Нуово. Тут він прийняв рішення про зміну свого життя і приніс обітницю, що якщо залишиться живим, присвятить себе служінню Господу Богу і ближнім.

Чудесним способом йому вдалося втекти, він дістався до Тревізо і там перед чудотворним образом Пресвятої Богородиці обіцяв залишок життя присвятити служінню хворим, убогим і сиротам. Почав вивчення богослов'я і приступив до служіння хворим, убогим і покинутим.

Біля 1530 року Джеронімо заснував у Венеції перший в історії притулок для сиріт. У наступні роки заклав ще кілька таких притулків, в тому числі у Вероні, Брешії, Бергамо, Мілані та Падуї. Опіка над сиротами поєднувалася  там з навчанням ремеслам, щоб надалі вони могли себе утримувати.

Джеронімо будував також лікарні  та притулки. З думкою про продовження розпочатої справи, заснував в 1534 р. в Сомасці (Somasca), містечку неподалік від Брешії, Товариство Служителів бідним. Товариство було затверджено вже в 1540 р.

Джеронімо помер 8 лютого 1537 року під час епідемії чуми, заразившись від хворих, за якими доглядав.

Його беатифікацію здійснив Папа Бенедикт XIV в 1747 р., а канонізацію Климент XIII в 1767р. Пій XI в 1928 р. проголосив його покровителем сиріт і покинутої молоді.