Ви є тут

Камілло де Лелліс, св.

Каміло де Лелліс (Camillo de Lellis), св. - Засновник Чину камілліанців; народжений 25.05.1550, Буккʼяніко-ді-Кʼєті, пров. Абруцці (Італія), пом. 14.07.1614, Рим.

Батько Каміло, Джованні де Лелліс, був капітаном піхоти в неаполітанській армії. В юності Каміло став солдатом і служив спочатку у Венеції, а потім в Іспанії, брав участь у воєнному поході в Туніс. Пристрастившись до грі\и в карти, Каміло програв усі свої статки. У 1574 він найнявся працювати на будівництві монастиря капуцинів в Манфредонії (Італія), а в 1575, переживши духовне навернення, став послушником у цьому монастирі, однак через хворобу, пов'язану з незагоєною виразкою на нозі, був змушений покинути монастир і відправитися на лікування в римський госпіталь Св. Якова, де до цього двічі лікувався від отриманих у боях ран; незабаром сам почав доглядати за хворими. Працюючи в госпіталі, Каміло домігся поліпшення умов утримання пацієнтів. Ставши відповідальним за фінанси та організацію роботи, він запропонував замінити персонал лікарні, що складався в основному із найманих службовців, добровольцями.

За порадою свого духовного наставника Філіпа Нері Каміло став священиком. У 32 роки він почав вивчати латинь до Римському колегіумі; потім з групою сподвижників працював у госпіталі Святого Духа. У 1584 заснував Товариство служителів хворим, покликане піклуватися про хворих і вмираючих. У 1586 Папа Сикст V затвердив статут то-ва. Каміло став першим його главою. У 1591 Папа Григорій XIV надав Товариству служителів хворим статус чину, згодом названого Чином камілліанців. Діяльність чину розгорнулася в т.ч. в Неаполі, Генуї, Мілані та Мантуї. До кінця життя Каміло заснував 14 монастирів, його сподвижники працювали у восьми госпіталях, а чин налічував 80 послушників і 242 монахи.

У 1607 Каміло склав з себе повноваження глави чину, щоб цілком присвятити себе догляду за хворими. Деякі з творів Каміло мають важливе значення як джерела з історії медицини.

Похований у церкві Св. Марії Магдалини (при ген. Курії камілліанців) в Римі.

У 1742 був беатифікований, а в 1746 канонізований Папою Бенедиктом XIV. Вшановується як небесний покровитель хворих та медичних працівників. Спомин в Католицькій Церкві - 14 липня.