Казимир, король, св.

Святий Казимир народився 3 жовтня 1458 у Кракові в Королівському замку на Вавелі. Він був другим з шести синів Казимира. Його матір’ю була Елізабет, дочка імператора Німеччини, Альбрехта II. Під її опікою Казимир перебував до дев'ятого року життя. У 1467 король призначив першого вчителя для своїх синів – о. Івана Длугоша, краківського каноніка, який до XIX ст. був найпомітнішим польським істориком. Король хотів, щоб його сини здобули всебічну освіту.

У 1471 брата Казимира Владислава коронували чеським королем. Водночас відбулось угорське повстання проти короля. Казимира запросили на тамтешній престол. Його батько охоче погодився на цю пропозицію. Казимир виступив з 12 тис. військом для підтримки повсталих. Але згодом повернувся до Польщі без угорської корони, бо повстання втратило підтримку місцевих дворян.

Повернувшись додому, князь не втратив інтерес до суспільних справ, навпаки, був правою рукою свого батька, який бачив у ньому свого наступника і потроху залучав до справ. Коли батько-король перебував два роки в Литві, Казимир виконував обов’язки правителя, які поєднував з глибоким духовним життям.

Батько викликав його до Вільнюса 1483 року, але Казимир помер дорогою, бо захворів на сухоти. Дізнавшись про погіршення стану здоров'я Казимира, король прибув до Гродна. Там Казимир «сказавши про день своєї смерті тим, хто служив йому в немочі [...], поручаючи свого духа Господу Богові, помер 4 березня 1484 року, у віці 26 років», – пише про це о. Петро Скарга. Казимира поховали в соборі Вільнюса, в каплиці Пресвятої Діви Марії, яка з тих пір стала місцем паломництва.

У 1518 році король Сигизмунд I Старий, брат Казимира, надіслав прохання примаса в Рим на канонізацію князя. Папа Лев X 1521 року видав буллу св. Казимира. Однак єпископ, який мав канонізаційні документи, помер в Італії, і всі папери були втрачені 1522 року. Король Сигізмунд III відновив прохання про канонізацію, і Папа Климент VIII 7 листопада 1602, посилаючись на попередній документ Лева X, копія якого є в архівах Ватикану, оголосив про канонізацію.

Коли 1602 року з нагоди канонізації відкрили гробницю Казимира, його тіло було нетлінне. Біля голови Казимира зберігся текст гімну на честь Марії «Omni die dic Mariæ» (Кожного дня слав Марію), авторство якого приписують св. Бернардові (+1153). Цілком імовірно, що Казимир дав обітницю вічної чистоти. Відомо, що він відкинув можливість шлюбу з дочкою німецького імператора Фрідріха III.

Канонізація святого Казимира відбулася 1604 року у Вільнюському катедральному соборі. А 1636 року його мощі перевезли в нову каплицю, яку збудували на кошти Сигизмунда III і Владислава IV. У 1953 році їх передали до церкви св. Петра і Павла у Вільнюсі. Сьогодні вони знову в катедрі.

Святий Казимир, який є одним з найпопулярніших польських святих, є також основним покровителем Литви. У 1960 році мальтійські лицарі вибрали св. Казимира за свого головного покровителя.