Ви є тут

Лев ІХ, Папа, св.

Народився 21.06.1002 р. в Етсхайм, поблизу Кольмар (Ельзас), іменувався Бруно граф Егнхаймський і Дагсбургський. Він був клириком при дворі імператора Конрада II і став 1026 року єпископом Тула (північний-схід Франції). Діяв у численних монастирях як ревний новатор, прокладав дорогу реформі Клюні та провів численні помісні собори. Його двоюрідний брат імператор Генріх III бажав, щоб він став Папою і він вирушив у супроводі монаха Гільдебранда, майбутнього Папи Григорія VII, в Рим і там зі схвалення клиру і народу 12.02.1049 р. був обраний Папою. У дусі реформи Клюні він вів енергійну боротьбу проти симонії, світської інвеститури і шлюбу священиків, і залучив значних людей до курії в Римі, серед них і Хумберто із Сільва Кандіда, Гуго з Ріверемонт і Фрідріх Льежського (майбутній Стефана IX) і надав, таким чином, колегії кардиналів вперше універсальний характер. Він провів 12 помісних соборів, також у Латерані, Павії, Реймсі, Майнці, Салерно, Сіпонто і Мантуї. На Великодньому помісному соборі у Верчеллі (1050) засудив під час суперечки через Тайну Вечерю вперше вчення про Євхаристію Беренгара Турського (символічно-спіритуалістичне тлумачення Євхаристії: заперечення пресуществлення істот і реальної присутності Христа).

Він шукав у Генріха III захисту від норманів, що вторглися. Обіцяне імперське військо, зважаючи на заперечення канцлера Гебхарда із Ейхштетт, було бездіяльне, і Лева IX 18.06.1053 р. нормани взяли в полон, однак, вони поводилися з ним шанобливо. Він повернувся з полону 12.03.1054 р. смертельно хворим і помер 19.04.1054 р.

Понтифікат Лева IX був затьмарений назріваючими впродовж століть древніми ускладненнями між Східною і Західною Церквою, що призвели 17.07.1054 р. до фатального роколу, коли кардинал Гумберт із Сільва Кандіда поклав на вівтар Св. Софії в Константинополі буллу про відлучення. Патріарх Михайло Керулларій, зі свого боку, відлучив римських легатів. Правда, при цьому не був засуджений Папа (тоді померлий), на буллу про відлучення Гумберт не був уповноважений Папою, а склав її від свого імені, так що важко було говорити про формальне звершення розколу. Але фактично відбувся поділ.