Ви є тут

Макарій Олександрійський, св.

Макарій Олександрійський († за одними джерелами - в 394 р., за іншими - в 404 або 410 р.), поганин з походження. Як наставник християнської олександрійської школи був противником раціоналізму. Є дані, що Макарій з успіхом спростовував заперечення проти християнства Порфирія та інших язичницьких філософів.

Біля 340 р. він віддалився в Нітрійську пустелю і жив там у суворому аскетизмі. Відомі його твори: "Монаші правила", "Слово про вихід душі з тіла і про посмертний стан людини", "Лист до послушників".

Краще видання цих творів - в "Patrologiae cursus" Миня (т. XXXIV, грецької серії).

Жив цей святий в той самий час, що і святий Макарій Єгипетський, лише був молодшим від нього. Родом з Александрії, він був торговцем овочами і поганином, і лише на 40 році життя охрестився, пішов у пустиню, був учнем св.Антонія, а потім оселився в «Келіях» недалеко Скита, в якому жив св.Макарій Великий. Обидва вони часто зустрічалися на молитвах і духовних розмовах. Життя його було одним великим постом. Сім років не їв вареної страви, а ще три роки жив одним хлібом, котрий дробив в глечик з вузьким горлом і з'їдав щодня лише стільки, скільки міг пригоршнею дістати. Спав стоячи, а раз на 20 діб стояв на одному місці, щоб побороти сон.

Почув він, що в Тавенні (частина пустелі в горішній Тивиді), під проводом св.Пахомія живуть у великому пості більше ніж 1400 монахів. Св.Макарій перебрався в світську одіж і вирушив в далеку дорогу до того монастиря проситися, щоб його прийняли. Та св.Пахомій відмовив, бо боявся чи чоловік цей, про якого нічого не знав, витримає тягар життя в пості. Але св.Макарій стояв цілий тиждень біля воріт монастиря і лише тоді був прийнятий. Саме настав великий піст і св.Макарій вибрав собі один кутик, де перестояв весь час посту, не лягаючи і не сідаючи, не говорив ні до кого ані слова і лише раз на тиждень їв трішки капустяного листя. Всі монахи дивувалися його святості, а Господь Бог об'явив св.Пахомію, хто є цей незнайомець. Св.Пахомій взяв його за руку, завів до своєї келії, дякував за такий святий приклад для цілого монастиря і відпустив його назад в пустиню.

Але, будучи вже навіть священиком, мусів боротися зі спокусами. Злі духи тривожили його, перетворювалися у всяких чудовиськ, оточували його печеру, переслідували його на кожному кроці. Один раз диявол хотів наразити його на гріх гордині і намовляв його, щоб той йшов до Риму творити там чудеса. Св.Макарій ліг в келії, витягнув ноги через поріг і сказав: «ТАК БУДУ ЛЕЖАТИ АЖ ДО ВЕЧОРА, А ВИ ЧОРТИ, ЯКЩО МАЄТЕ СИЛУ ТО ВИТЯГНІТЬ МЕНЕ, А ЯКЩО НЕ ВИТЯГНЕТЕ, ТО БІЛЬШЕ НЕ БОЮСЯ ВАШОЇ БЕЗСИЛОЇ СПОКУСИ». Іншим разом носив на собі два тяжких мішки піску, щоб укріпити своє тіло і не дати спокусам приступити до себе.

І знов пересидів 6 місяців посеред боліт і великих отруйних комарів, котрі ціле тіло його скусали так, що після повернення ніхто не міг його впізнати, бо виглядав як прокажений.

Сталося так, що один пустинник дав йому гарне гроно винограду. Святий, щоб перемогти цю спокусу передав виноград сусідньому монахові, а той третьому так, що перейшовши через багато келій гроно вернулося назад до св.Макарія. І наділив його Бог силою робити чуда, проганяти бісів і оздоровлювати хворих.

За часів Лукія, безбожного лжевладики олександрійського, св.Макарій був на вигнанні разом з св.Макарієм Єгипетським. Слід додати, що слово «Макарій» означає щасливий.

Помер він близько 396 року, а життя його описав Паладій, який був його учнем.