Матильда, німецька королева, св.

Народилася біля  895 р. в Енгерні (Саксонія). Була дочкою саксонського графа Дітріха, правнучкою герцога Відукінда і Рейнгільди, датсько-фризької дворянки. Була вихована в дамській обителі Херфорд в Альтзаксен, де її бабуся Матильда була настоятелькою.

У 13 років її видали заміж за Генріха, сина Оттона, князя Саксонії. Її чоловік, який згодом одержав за свою пристрасть до полювання прізвисько «Птахолов», в 912 році став володарем Саксонії, а в 919 -му - королем. Матильда щиро любила свого чоловіка, народила йому п'ятьох дітей: Отто (майбутній Отто Великий), Герберг, Хадвіга, Генріх і Бруно (майбутній архиєпископ Бруно I Кельнський).

Король прислухався до її порад, і незадовго до смерті, вже будучи хворим, дякував їй за те, що вона кілька разів утримувала його від непорядних і жорстоких вчинків. Однак у вирі світського життя Матильда не забувала про Бога. Вона зазвичай проводила частину ночі в молитвах, а її милосердя здобуло їй любов її підданих. Королева опікувалась бідняками, сама доглядала за хворими й каліками, відвідувала в'язнів, а іноді навіть домагалася їх звільнення.

У питанні престолонаслідування після смерті її чоловіка (в 936 р.) вона спочатку дуже вагалася. Спочатку надавала перевагу синові Генріху, в 938 р. замість її сина Отто герцогу Гізельберту Лотарингському, який одружився в 928 р. на її дочці Герберзі, з 947 р. - постійно Отто. Вона виділялася своєю привабливістю, розумом, милосердям.

Отто, який наслідував батька, і Генріх, герцог Баварії - звинуватили її в тому, що вона своєю добродійністю спустошує королівську скарбницю. Матильда після цього відмовилася від усіх володінь, дарованих їй чоловіком, і поїхала в свою родову вотчину в Вестфалії. Після її від'їзду справи в королівстві раптово пішли погано. Отто вирішив, що Бог гнівається на них з братом за погане поводження з матір'ю, розкаявся і попросив Матильду повернутися до двору.

Заснувала монастирі св. Серватія і св. Вікберта в Кведлінбурзі. Потім монастирі в Пельді, Енгері й Нордхаузені (всі вони розташовані в горах Гарц, в яких жила по черзі в останні десять років свого життя. Вона померла 14.03.968 р. у монастирі Кведлінбург і була похована там, поруч зі своїм чоловіком.