Ви є тут

Месіанізм

Месіанізм - політ., нац. або рел. рух, очолюваний харизматичним лідером і має за ціль порятунок людства в цілому, або окрем. народу, або прихильників певної ідеології або релігії. Розрізняють біблійний М. (тобто очікування пришестя Месії, що грунтується на біблійних пророцтвах) і наступні типи М. (як політ., рел. та культурно-філос. явища), яким в основному і присвячена ця стаття.

Для М. характерна наявність трьох факторів: 1) кризова ситуація в якості вихідного пункту; 2) поява на іст. сцені харизматичної особистості (вождя), 3) переживання свого роду одкровення (в т.ч. у формі поетичних або псевдонаук. осяянь) як призову до здійснення місії порятунку.

Розвиток М. як руху підпорядкований певним закономірностям. Перший етап характеризується впливом харизматичної особистості на найближче оточення, яке веде до швидкого зростання кількості послідовників і прихильників. Другий етап - кульмінація М., коли здійснюється широкомасштабне проголошення ідей і цілей даного месіанського руху. Третій етап - завершальний: месіанський рух або розпадається (у разі загибелі або відступництва вождя), або перемагає і на його основі формується та чи інша держ. або рел. структура.

Релігійний М. виникає зазвичай як гетеродокс. рух усередині панівної релігії чи конфесії (напр., в християнстві, юдаїзмі або ісламі). У середні віки рел. М. проявлявся в рамках єретичних рухів, лідери яких виступали з проповіддю близького кінця світу і приходу Антихриста (напр., катари) або близького настання тисячолітнього царства Христового (хіліазм). Іноді ці мотиви з'єднувалися (напр., в русі Спірітуалів). У XX ст. рел. М. відродився у вигляді ряду сект (рух Муна, саєнтологія, Аум Сінрікьо), деяких напрямків ісламу, фундаменталізму та ін

Політичний М. Риси політ. М. були присутні в національно-патріотичному русі у Франції в XV ст. на чолі з Жанною д'Арк, в патріотичному русі в Польщі кін. XVIII-поч. XX в., В італ. Рісор-джіменто, у боротьбі Ірландії за незалежність від Великобританії та ін. У XX в. політ. М. проявився у встановленні в ряді країн тоталітарних режимів (Гітлер в Німеччині, Муссоліні в Італії, Франко в Іспанії і т.д.). Проявом політ. М. стала також іслам, революція в Ірані (1979), очолена харизматичним лідером Аятолою Хомейні.

Культурно-філософський М. Деякі філос. системи мають певні риси М., напр., філософія Гегеля, марксизм. У вченні Леніна та ін комуністичних лідерів (І.В. Сталіна, Л.Д. Троцького, Мао Цзедуна, Кім Ір Сена) намітилося злиття філос. системи і політ. М.

Негативне ставлення Католицької Церкви до секуляризованого і псевдорел. М. виражено в ряді церк. документів, в т.ч. в енцикліках Папи Пія XI Divini Redemptoris і Mit brennender Sorge і в ККЦ (п. 675).