Микола І Великий, папа римський, св.

Святий Микола I Великий (лат. Nicolaus; †13 листопада 867) — сто шостий папа Римський з 24 квітня 858 по 13 листопада 867.

Народився близько 820 року в Римі в сім’ї міського управителя Теодора. Папа Сергій ІІ висвятив його на піддиякона, а св. Папа Лев IV на диякона. Особливо довіру до Миколи висловлював Папа Бенедикт ІІІ, висилаючи його на різні місії та завдання. Після смерті Бенедикта ІІІ Папою обрали Миколу, і в присутності імператора Людвіка ІІ він прийняв священичі і єпископські свячення. Наступного дня, 25 квітня 858 року, у базиліці св. Петра відбулася його урочиста коронація (перша в історії папства). Від цього часу і впродовж 1000 років (в 1965 році Павло VI укинув її) потрійна корона – тіара – була символом папства. Три діадеми означали папську небесну, земну владу і владу над чистилищем. Через два дні після коронації Папа здійснив офіційний візит до імператора в його римському палаці. Щоб виявити Папі особливу шану імператор вийшов йому назустріч і привів для нього коня, що було єдиним таким випадком в історії.

Микола І розвинув цікаву теорію відносин між Церквою і державою: і Папа, і імператор мають владу, однак їх сфери відрізняються. Папа, оскільки його влада є духовною, може втручатись у справи держави, але імператор, оскільки його влада є тимчасовою, не може втручатись у справи Церкви.

Микола був людиною молитви. Був особливо відданий Божим справам і чутливим до потреб ближніх. Справедливість була його головним гаслом. Був відмінним адміністратором. Через відвагу і мужність, з якими він докоряв у гріхах управителям, його називали «другим Іллею». Він був переконаний, що Папа отримує владу від Бога, і що він є відповідальний за увесь людський рід, саме тому немає більшої влади, ніж папська. За часів свого понтифікату Микола І мав найвищий авторитет серед усіх управителів Європи, і водночас його вважали слугою Бога, котрий відповідатиме за довірене йому управління Христовою Церквою.
Микола І помер у Римі 13 листопада 867 року, був похований у базиліці св. Петра. Його оплакували чисельні вірні, а особливо вбогі. Вони пам’ятали його доброту, бо у своїх проповідях Папа закликав заможних людей до щедрої милостині, щоб ніхто в Римі не був змушений терпіти від голоду.

Хоча його понтифікат тривав лише 9 років, йому вдалося значно змінити папство і вплинути на його наступників в наступних віках. Микола І першим сформулював погляд, що Папа є заступником Христа на землі, а вчиняючи владу і опіку над усією Церквою, є вільний і незалежний від світської влади. Йому вдалося переконати сучасників, що папські розпорядження стосуються як мирян, так і духовенства. Вони є остаточні і незмінні, а синоди слід трактувати як виконавчі органи папських вказівок. Наступники надали йому титул Великого.