Ви є тут

Міланський едикт

МІЛАНСЬКИЙ ЕДИКТ, Медіоланський едикт - законодавчий акт Рим. імперії, який оголосив християнство «дозволеною релігією» (religio licita). Виданий 13.06.313 в Медіолане (суч. Мілан, Італія) внаслідок особистої зустрічі імператорів, що поділяли владу в державі (Костянтина I, який правив на Заході, і Ліцинія, який правив на Сході). М.Е. став одним з актів, що закріпили загальну нормалізацію соціально-політ. становища імперії, порушеного черговим спалахом громадянських воєн (311-313) після смерті імп. Галерія. У ході цих воєн між спадкоємцями Галерія Костянтин I здобув перемогу над Максенцієм (312), а Ліциній - над Максиміном Дайєю (313). Оприлюднивши М.Е., Костянтин I і Ліциній фактично повернулися до політики останніх місяців правління Галерія, який в 311 в Нікомедії видав едикт про рел. толерантність щодо християн.

Едикт Галерія проголошував загальний принцип рел.толерантності в ім'я «загального блага», свободу будь-яких віросповідань, свободу рел.зібрань та реституцію будівель і земель, раніше конфіскованих у християн, і дозволяв будувати нові культові будівлі. Після смерті Галерія його едикт був скасований Максиміном Дайєю, і на Сході поновилися  гоніння на християн.

У М.Е. декларується необмежена свобода віросповідання для християн, загальний принцип рел. толерантності, безоплатна реституція не тільки храмів, але й всієї нерухомості, раніше конфіскованої у християн. На відміну від Едикту Галерія, М.Е. був повністю реалізований в період тривалого правління Костянтина I і став першою важливою віхою нової держ. рел. політики. Подальшими актами статус християн був зміцнений, у Церкви з'явилися привілеї, які поступово розширювалися, дозволяючи їй досягти все значнішого становища в рим.суспільстві. Для Церкви М.Е. - поворотний пункт від гонінь до визнання і потім - до панівного становища в рел. житті Рим. імперії.