Монархіанство

Монархіанство (від грец. Μόνη αρχή - «один початок») - загальна назва ряду ранньохристиянських гетеродоксних вчень ІІ-ІІІ ст., відмінною рисою яких було антитринітарне богослов'я, засноване на неправильній інтерпретації Старозавітнього Монотеїзму. Вперше термін «monarchiani» зустрічається у Тертуліана (Adversus Praxeam 10, 1).

Сучасні дослідники відносять до М. такі гетеродоксні течії, як - адопціонізм, модалізм (або патріпассіонізм), савелліанство. Модалізм, виходячи з єдності Бога, заперечував Божественну сутність Сина, розглядаючи Сина як ім'я або вид (modus) прояву Отця у світі. Назва «патріпассіонізм» походить від лат. Pater - Батько і passio - страждання. З цього вчення, яке не розрізняє особистостей Отця і Сина, випливало, що на хресті був розп'ятий Отець.

Першим відомим проповідником М. в кін. II ст. був житель Рима Теодот Старший (Теодот з Візантії, або Теодот Кожевник). Незважаючи на те, що він був відлучений від Церкви Папою Віктором I, Теодот Старший мав послідовника в особі Теодота Молодшого (Теодота Меняли), який зумів згуртувати навколо себе групу однодумців. Між 230 і 250 рр. їхні ідеї розвивав Артемон, однак найбільше поширення вони одержали в навчанні Павла Самосатського між 260 і 270 рр. Патріпассіонізм отримав поширення в перші десятиліття III ст. (Епігон, Клеомен, Пракс). Потім це вчення прийняв Савеллій, і тоді воно набуло особливого поширення в Єгипті під назвою савелліанства. У середині IV ст. в руслі М. розвивалося богослов'я Маркела Анкірського і Фотіна Сірмійского.

М. певною мірою вплинув на Орігена. Група християн, які надіслали Папі Діонісію звинувачення проти Діонісія Олександрійського, також перебувала під впливом М. Папа Діонісій у відповіді на це послання, не називаючи імені Діонісія Олександрійського, засудив його необережні висловлювання проти савелліанства, в яких той виступив з позиції жорсткого субординаціонізму, заперечуючи єдину природу і сутність Отця та Сина. Крім того, у своєму посланні Папа сформулював вчення, в якому адекватно поєднані наука про Божественну Трійцю і принцип єдиного початку (монархії).

У руслі М. на поч. IV ст. виникло аріанство. В результаті богословських суперечок з М., що тривали з кін. II по поч. IV ст., сформулювалась ортодоксна Трінітарна догматика, яка була затверджена на I Нікейському Соборі.