Мощі

Мощі (грец. λείψανα, лат. reliquia) - рештки людини, визнаної святою чи блаженною, які зберігаються Церквою з належною пошаною, яка відповідає церковному почитанню цієї людини.

З доісторичних часів люди різних культур і звичаїв вшановували рештки померлих. Платон вчив, що ті, хто віддав життя за батьківщину, повинні шануватися як герої, а їхні могили слід вшановувати. Під терміном reliquia, запозиченим з розмовної латинської мови, римляни розуміли рештки після кремації; у християн це слово стало відноситися до тіла померлого.

Спочатку вшановування мощей поширювалося виключно на гробниці і рештки мучеників. Найбільш древнім із збережених свідчень вшановування мощів (перша половина II ст.) є житіє Полікарпа Смирнського, в якому в тому числі перераховані три причини зберігання мощів цього єпископа-мученика: 1) мощі освячують місце поховання мученика, 2) схиляють до вшанування його особистості; 3) пригадують віруючим про його святе життя. Після закінчення переслідувань християн виник звичай зберігання мощів в храмах під вівтарем (пор. Одкр. 6, 9). У середні віки вшановування мощів широко поширилось, що викликало масові паломництва до могил святих. Одночасно з цим з'явилися й зловживання; наприклад, з початком хрестових походів виникла торгівля мощами, при цьому привезені в Європу мощі часто не були справжніми.

Лютер, Кальвін та інші діячі Реформації відкинули вшановування мощів. Тридентський собор, навпаки, закликав віруючих до їх вшановування (DH 1822), обґрунтувавши це тим, що мощі колись були «живими членами Самого Христа і храмом Духа Святого» (пор. 1 Кор. 3, 16; 6, 15.19; 2 Кор. 6, 16) і що вони воскреснуть для вічного життя і будуть прославлені.

Сьогодні Католицька Церква вважає вшановування мощів більшою мірою справою особистої побожності віруючих, підкреслюючи, що почитати слід лише справжні мощі, тобто ті, істинність яких засвідчена компетентною церковною владою. Мощі та інші реліквії часто зберігаються в релікваріях, які повинні бути забезпечені документами, що підтверджують істинність реліквій (щоб уникнути зловживань і підробок). У храмах Західної Церкви мощі також поміщаються в стаціонарних вівтарях (CIC 1237 § 2). Іноді частинку мощів єпископи носять в наперсному хресті (в латинському обряді) або в панагії (у візантійському обряді).
З вшановуванням мощів пов'язані церковні свята перенесення мощів з могили до храму, або з одного міста в інше, або з одного храму в інший, а також знайдення мощів якогось святого, найчастіше після видіння або знаку. Існують місцеві звичаї несення мощів в процесії (вулицями міста) і благословення віруючих мощами.