Мученики в'єтнамські (1745-1862)

117 в'єтнамських мучеників (також відомі як Андрій Чан Ан Зунг і товариші) – група мучеників, яких залучив до грона католицьких святих 1988 року Папа Іван Павло II.

Перші не підтверджені згадки про католицьких місіонерів у В'єтнамі датуються 1533 роком, але більший масштаб місіонерської діяльності розпочався у XVII столітті, разом з появою португальської місії в Faifo (нині Хоян) і прибуттям французького єзуїта Олександра де Рода. Діяльність місіонерів зіткнулася із неприйняттям правителями В'єтнаму. Едиктами вони наказували місіонерам залишити країну, тих, хто уникав цього наказу, карали навіть смертною карою. Попри це люди охоче користувалися допомогою місіонерів. Наприкінці XVIII століття ця тенденція значно посилилася і на початку XIX століття, під час правління Зя Лонга, це привело до легалізації християнства. Відвернення від цієї політики відбулося після смерті Зя Лонга, за правління його сина Мінь Манга. Неприязнь щодо католицизму тривала до 60-их років XIX століття, до підпорядкування В'єтнаму французьким колонізаторам і особливо різкої форми набула в кінці цього періоду. Визнання католицької релігії настало 5 червня 1862 року в результаті підписання французько-іспансько-в'єтнамського мирного договору.

Католиків залучили до групи 117 в'єтнамських мучеників, що були закатовані в 1745-1862 роках. Серед них було вісім єпископів і 50 священиків.

Беатифікації в'єтнамських мучеників відбулися в кілька груп:
27 травня 1900 р. – 64 людини – Лев XIII
20 травня 1906 р. – 8 осіб – Пій X
2 травня 1909 р. – 20 осіб – Пій X
29 квітня 1951р. – 25 осіб – Пій XII

Канонізації цих 117 мучеників здійснив у цілому Папа Іван Павло II 19 червня 1988 року.