Неємії книга

КНИГА НЕЄМІЇ – Старозавітня книга, автором якої вважається Неємія (староєвр. Nshemyä, грец. Νεεμίας, лат. Neemias, Nehemias), один з керівників юдейської громади, який повернувся до Палестини з вавилонського полону після 538 до Р.Х. (Пор. 1 Езр. 2, 2).

Про подробиці життя Неємії відомо, загалом, з самої Книги Неємії. Він був сином Ахалая (Неєм. 1, 1), можливо, з коліна Юди, і в юності служив виночерпом перського царя Ахашвероша (швидше за все, Артаксеркса I, який правив у 464-424 до Р.Х.). У 445 до Р.Х. Неємія був призначений намісником Юдеї і отримав повноваження відновити Єрусалимську стіну (Неєм. 2, 5-9). Прибувши у місто, він зустрівся з Езрою, який перебував там ще з 458 до Р.Х. Неємія зміг відновити стіну за 52 дні (Неєм. 6, 15), незважаючи на протидію самарян та іших народів, які бажали зберегти контроль над Юдеєю (Неєм. 4-6). Після відбудови стіни відбулося відновлення завіту з Господом, важливе для становлення юудейської громади і, яке стало результатом діяльності Езри (Неєм 9-10). Про подальше життя Неємії відомо лише, що через 12 років (у 433 до Р.Х.) він з'явився зі звітом до перського царя, але потім знову повернувся в Єрусалим (Неєм 13, 6-7).

Друга частина правління Неємії також супроводжувалася протидією самарян і Товії Аммонитянина, проте Неємія поклав край негараздам (Неєм 13). Згідно з рішенням громади жити за законом Мойсея (Неєм 10) Неємія відновив обов'язки Левитів (Неєм 13, 10-14), знову встановив правильний порядок дотримання суботи (Неєм 13, 15-22), протестував проти шлюбів з представниками інших племен (Неєм 13, 23-27), встановив черги для священиків та Левитів (Неєм 13, 30).

Ймовірно, Неємія залишався намісником до кінця царювання Артаксеркса I, тобто до 424 до Р.Х. Дата смерті Неємії невідома. Відповідно до одного з папірусів, знайдених в Елефантині, в 407 до Р.Х. перським намісником Юдеї був Багохі, а первосвящеником в Єрусалимі - Йоханан (Йонатан, порівн. Неєм 12, 11.22-23), Другий за рахунком наступник Еліашива (пор. Неєм 12, 10-11). У Книзі Неємії Неємія постає як людина ревна, не завжди стримана. Він був зацікавлений у реформах і турбувався добробутом євреїв (Неєм 1-2; 5). Неємія був богобоязливий і завжди відчував себе знаряддям в руках Божих, що давало йому впевненість у необхідності його діяльності (Неєм 2, 8; 5, 15, порівн. Неєм 2, 12.18; 4, 9.14-15.20; 6, 9). Пізніші традиції (напр., Сир 49, 15; 2 Мак 1) прагнуть увіковічнити пам'ять Неємії: він показаний як відновник Єрусалимського храму і Єрусалиму та як збирач текстів Св. Письма. Таке зростання популярності було пов'язане з розвитком в юдаїзмі традиції Езри. Деякі релігійні кола бачили в Неємії національного героя. В самій же Книзі Неємії він наділений характеристиками царя-пророка (Неєм 5, 13), відновником релігійного і політичного життя громади (Неєм 10 і 13).

Книга Неємії, швидше за все, була складена в Палестині. Численні бібліїсти вважали, що вона була частиною історичної праці, яка об'єднувала 1-у і 2-у книги Хронік і 1-у книгу Езри. У Книзі Неємії 8-9 триває розповідь, викладена в 1 Езри 7-10, і, мабуть, ця частина Книги Неємії становила єдине ціле з 1 Езри, про що свідчать Йосип Флавій (Проти Аніонні 1, 8) і Євсевій Кесарійський (Церковна історія 4, 26). У сучасній науці, однак, поширена думка про те, що цикл книг Езри і Неємії, а також книги Хронік створені різними авторами. До такого висновку вчених наводить аналіз синтаксису, слововживання і стилістики цих книг.

У єврейському тексті Біблії Книга Неємії - частина розділу «писань». У християнській біблійній традиції Книга Неємії зараховується до історичних книг; в Септуагінті вона разом з 1 Езри входить до складу 2 Езри. У Вульгаті Книга Неємії названа 2-ю книгою Езри, а в слов’янських Бібліях - Книгою Неємії.

Ймовірно, Книга Неємії зазнала ряду редакцій, коли до спогадів Неємії, написаним від першої особи (Неєм 1, 1 - 7, 28; 12, 27-47; 13, 1-31), були додані розповідні частини Неєм 8-10, а також списки ізраїльтян, які брали участь у відновленні стіни навколо Єрусалима (Неєм 3, 1-32), що повернулися разом з Зоровавелем з Вавилонського полону (Неєм 7, 5-73), які підписалися при поновленні завіту (Неєм 10, 1-28), що жили в Єрусалимі та інших містах (Неєм 11, 3-36), а також списки священиків та Левитів (Неєм 12, 1-26). На думку сучасних коментаторів, в остаточному вигляді Книга Неємії могла бути складена в період від початку IV ст. до Р.Х. до 300 р. до Р.Х.

Структура Н.К.: глави 1-7 - розповідь про вступ Неємії на посаду намісника Юдеї, його приїзд до Єрусалима і про його справи під час 1-го періоду правління; глави 8-9 - про читання Езрою закону в присутності всієї громади в Єрусалимі (Неєм 8, 1-12), про свято Кучок (Неєм 8, 13-28) і про покаяння народу (Неєм 9, 1-37); глава 10 - про оновлення завіту з Господом; глави 11-13 - про перепис народу за родами (Неєм 11, 1 - 12, 26), про освячення стін Єрусалиму (Неєм 12, 27-43), а також про подальші зміни під час 2-ї частини правління Неємії, що включали встановлення порядку богослужінь (Неєм 12, 44-47), відділення від язичників (Неєм 13, 1-3) і ряд інших реформ (Неєм 13, 4-31).

У цілому богослов'я Книги Неємії пов'язано з 1 Езри та книгами Хроніки і показує становлення народу Ізраїлю як релігійної громади.