Ви є тут

Неофіт

Неофіт (лат. neophytus, від грец. Νεόφυτος - знову насажденний) - людина, нещодавно навернена до християнства. Термін «Н.» вперше з'явився в НЗ (1 Тим 3, 6).

У Ранньохрист. епоху Н. становили значну частину віруючих. Дисциплінарна суворість, що панувала в той час, і необхідність ретельнішої підготовки до виконання правил христ. життя привели не тільки до збільшення тривалості катехумената, а й до введення періоду спеціального навчання після хрещення. З плином часу все більш кількість людей народжувалася в христ. сім'ях і отримувала релг. освіту в дитинстві, що зменшило необхідність у тривалому катехуменаті. На ділі він став практично неможливим у нових умовах, що виникли після прийняття імп. Костянтином I Міланского едикту (313), коли кількість новонавернених різко зросла.

Стаючи після хрещення членом Церкви, Н. в той же час не міг стати єпископом (див. 1 Тим 3, 6) через брак освіти та досвіду. Пізніше ця заборона поширилася і на висвячення Н. у свящ. і диякони. Проте вже в давнину існували винятки з цього правила (напр.,Амвросій Медіоланський).

Згідно з нині чинним ККП, Н. не може бути висвячений на свящ. або диякона без особливого дозволу правлячого єпископа (CIC 1042, п. 3).

У наш час у країнах, де проводиться місійна діяльність, особливе значення надається періоду після хрещення, коли Н. потребує спеціального дух. керівництва і навчання.