Ви є тут

Несторіанство

Несторіанство - гетеродокс.вчення, назване по імені його головного представника, Константинопольського ар-хиєпископа Несторія, і засуджене на  Ефеському соборі 431.

Поява Н. ознаменувала початок нової фази богословських дискусій, пов'язаних з переходом від тринітарних суперечок до христологічних, і була обумовлена проблематикою, піднятою  аполінаризмом. Коли в середовищі ортодоксальних християнських мислителів перестали піддавати сумніву Божество Ісуса Христа і Його єдиносушність з Богом Отцем, постало питання про те, як у Христі з'єднані Божествена і людська природи. Саме з цього питання почалося протистояння двох провідних шкіл того часу Антіохійської
і Олександрійської.

Антіохійська школа виходила з того, що людська природа Христа є автономною. Божествена і людська   природи не з'єднані, а тільки пов'язані. З цього робився висновок, що людині Ісусу не можна приписувати атрибути Логосу. Акцент у цьому випадку робився на людській  природі Христа. Олександрійська школа виходила із зворотнього постулату, наполягаючи на з'єднанні двох природ в Ісусі Христі. Проте надалі полеміка проти підкреслення людської природи Христа привела багатьох представників Олександрійської школи до акцентування Його Божественної природи і, відповідно, до появи іншого гетеродокс. христологічного вчення монофізитства.

Н. виникло в Антіохійській  школі. Несторій стверджував, що Діву Марію треба називати не Богородицею, а Христородицею, тому що у Бога не може бути матері. Народження Христа від Діви Марії було народженням людським, а не Божественним. Христос народився, ріс, страждав і помер, і ці події переживала Його людська  природа, а не Божествена, тому що дві природи в Ньому розділені. Головним опонентом Несторія став архиєп. - Кирило Олександрійський, який вважав, що іменування Діви Марії Богородицею христологічно необхідним, тому суб'єкт народження від Марії - Бог-Слово, Єдинородний Син Божий. За твердженням Кирила, Несторій не визнавав єдність Божественної і людської  природи у Христі (представляючи це з'єднання лише відносним) і фактично поділяв Христа на «два сина», «два лиця».

Сам Несторій, що використав у своїх проповідях іменування «Богородиця», вважав його богословськи недосконалим, оскільки суб'єкт народження від Марії - саме Ісус Христос. Приписування народження, страждань і смерті Богу-Слову і ототожнення «людини» зі Словом являє собою, згідно Несторія, применшення людської природи Ісуса.

Для вирішення суперечки Несторій і Кирило звернулися з листами до Папи Целестина I, який, схваливши позицію, зайняту Кирилом Олександрійським, направив послання Несторію із засудженням його вчення. У 431 Ефеський собор засудив Н. Після цього Н. продовжило своє існування в прикордонних районах Візантійської імперії, насамперед у Сирії, а також проникло в країни Сходу: Індію, Китай і на тер. сучас. Киргизії і Казахстану (Асирійська Церква Сходу); втім, вчення Несторія було прийнято в цих регіонах не в тій інтерпретації, в якій воно було засуджене собором.