Німб

Німб (лат. nimbus - початково «хмара»), в христ. мистецтві - умовне зображення світла, що виходить від голови Христа, Богоматері, ангела або святого, символ святості і дух. сили. Н. був відомий в рел. мистецтві Стародавнього світу, в т.ч. Ірану, Індії та Китаю. В античності використовувався в зображеннях богів (Аполлона, Геліоса, Артеміди тощо) і померлих рим. імператорів. У христ. мистецтві відомий з V ст.

Як правило, Н. має вигляд тонкого золотого обруча або плоского золотого (рідше білого) диска. У живописі Ренесансу Н. нерідко зображується у вигляді кола над головою героя. Найбільш поширений круглий за формою Н., нерідко оформлений орнаментом або включає ім'я персонажа. Він зустрічається зазвичай у зображеннях Діви Марії, ангелів і святих. Залежно від дух. статусу персонажа використовуються і ін форми Н. Хрестоподібний Н. - круглий диск, розділений хрестом на 4 частини; використовується в зображенні Христа або осіб Св. Трійці. Квадратний Н. використовувався в прижиттєвих зображеннях. У рідкісних випадках зустрічається шестигранний Н.

Н. був широко поширений в середньовічному живописі Сходу і Заходу, а також у мистецтві Ренесансу. З кін. XVI ст. Н. став поступово замінюватися світловим ореолом невизначеної форми і практично зник в епоху зрілого бароко. Проте і в сучас. церк. мистецтві, насамперед у іконописі, Н. зберігає своє символічне значення