Станіслав Краківський, св.

Народився в Щепануві (Szczepanow), Польща, 26 липня 1030 року, помер у Кракові 11 квітня 1079 року, канонізував його Папа Інокентій IV 1253 року, раніше його день відзначали 7 травня.

Станіслав народився у благородних батьків, які були бездітні й молилися про дитину. Вони виховували його в релігійному дусі, підтримуючи його відданість Богові. Навчався Станіслав у Гнесені та Парижі, його висвятив на священика єпископ краківський Ламперт Зула (Lampert Zula). Потім його призначили проповідником і архидияконом.

Своїми проповідями і добрим прикладом він надихав своїх парафіян, а миряни і духовенство шукали його духовної поради. Він був щедрим до бідних, а його релігійні реформи були успішними. Єпископ хотів віддати управління єпархією Станіславу, але той переконав його не робити цього. Однак після смерті єпископа Станіслава обрали на його місце; після того, як Папа Олександр II підтвердив вибір, його призначили єпископом 1072 року. Він був неустанним проповідником, яскравим реформатором і щедрим благодійником.

Далі історія стає трохи заплутаною. Станіслава дуже шанують у Польщі як мученика, але немає великої впевненості в подіях, які привели його до вінця мучеництва.

У той час Польщею правив Болеслав II – «Король Болеслав Жорстокий», чиї чесноти були придушені його нестримними хіттю і жорстокістю. Розповіді про Станіслава сходяться в тому, що він дорікав Болеславу в розбещеності. Спочатку король робив те, що й багато з нас – він намагався виправдати свої дії, але святий продовжував, і король на деякий час розкаявся. Проте його хороші наміри не тривали дуже довго: одного придворного він замкнув у своєму замку, а його красуню-дружину взяв собі. Станіслав був єдиним, хто посмів публічно заперечити королю. Зрозумівши, що це марно, він припинив з ним спілкування, а король зробив вигляд, що нічого не трапилося.

Коли Болеслав увійшов у краківський собор, Станіслав припинив Літургію. Не тямлячи себе від люті, король переслідував його до каплиці святого Михайла за межами міста і наказав своїм стражникам вбити його. Повернувшись, вони доповіли, що не змогли його вбити, тому що він був оточений неземним світлом. Вилаявши своїх людей за боягузтво, король сам увійшов до каплиці, де Станіслав служив Літургію. Стражники розрубали його і розкидали рештки на поталу диким звірам. Три дні потому їх зібрали разом і поховали біля дверей каплиці за церковними канонами.

Папа святий Григорій VII взяв Польщу під своє заступництво і Болеслав утік із країни і помер вигнанцем в Угорщині.

Станіслав, символ польської державності, святий покровитель Польщі та Кракова.