Новіціат

Новіціат (від лат. Noviciatus, novitiatus – «новий, недосвідчений», з novus «новий») – в Католицькій Церкві період послушництва, тобто випробування тих, які вступають в монаший орден новіціїв.

Триває до двох років, полягає в дотриманні загальних орденських правил і виконанні найважчих і нижчих робіт у монастирі. Після закінченні новіціату є професія – урочисте прийняття в орден. Новіцій ставав повноправним монахом після постригу і вручення монаршого одягу. Канонічний вік для новіціату встановив Григорій Великий з 18 років.

Новіцій (послушник) носив особливий одяг ордена, відмінний від мирського, виконував статут ордена і підкорявся його начальству, але в будь-який момент міг покинути обитель і повернутися у світ, хоча такий вчинок міг бути розцінений як зрада.

Новіціатом називається також приміщення в монастирі для тих, які відбувають новіціат.