Ньюмен, Джон Генрі

Джон Генрі Ньюмен (John Henry Newman; 21 лютого 1801р. – 11 серпня 1890 р.) – центральна постать у релігійному житті Великобританії вікторіанського періоду. Уже в молодості здобув репутацію блискучого проповідника. Очолював Оксфордський рух, що добивався поновлення «з’їдженої лібералізмом» Англіканської Церкви за зразком Вселенської Церкви перших п'яти століть після Р. Хр.

У 1845 р. перейшов у католицтво, відстоював ідеї скотизму і принцип свободи волі, керував католицьким університетом у Дубліні (1854–58). З 1879 р. – стає кардиналом, одним з провідних теологів Католицької Церкви, попередником ідей ІІ Ватиканського Собору.

На думку Джойса, Честертона та інших, Ньюмен – велика постать англійської літератури, блискучий стиліст і майстер парадоксу, автор однієї з кращих автобіографій XIX століття – «Apologia Pro Vita Sua» (1864). Зараз у Католицькій Церкві триває процес його канонізації.