Обрізання

Обрізання - обряд видалення крайньої плоті. О. практикується в юдаїзмі, ісламі, Коптській і Ефіопській Церквах, а також у низки народів Африки, Зах. Азії, Австралії та Океанії.

В юдаїзмі обряд О. є знаком завіту між Богом і народом Ізраїлю. Згідно Біблії, патріарх Авраам, слідуючи Божій волі, зробив О. у віці 99 років. Надалі його нащадки повинні були здійснювати обряд О. над немовлятами чоловічої статі на 8- й день життя (Бут 17, 10-14). На практиці О. часто відбувається і суттєво пізніше. Як правило, його виконує людина, що має спеціальну підготовку, хоча це може зробити і будь-який чоловік-єврей, і навіть жінка, якщо чоловіка, з тих чи інших причин, знайти неможливо. О. не є ініціаційним обрядом в юдаїзмі, тому що будь-яка дитина, що народилася від матері-єврейки, вважається євреєм. У НЗ згадується про О. Ісуса Христа (Лк 2, 21), Івана Хрестителя (Лк.1,59), ап.Павла (Фл. 3, 5) та ін. Згідно з Діянням апостолів, на Єрусалимському соборі апостоли прийняли рішення не вимагати від навернених у християнство язичників здійснювати О. В Коптській і Ефіопській Церквах обряд О. практикується в продовження старозавітньої традиції. Він може відбуватися як у перші дні після народження, так і після  кількох років.

В ісламі не існує чітких правових приписів щодо часу вчинення О. В різних традиціях його роблять або в період від 7-го до 30-го дня після народження, або у віці 7-11 років. Сенс обряду, як і в юдаїзмі, полягає в дотриманні завіту, укладеного Богом з Авраамом. У Корані про О. не згадується, проте, існує велика кількість хадісів, в яких йдеться про О. Серед мусульм. правознавців існують розбіжності щодо обов'язковості О.: одні вважають його бажаним, інші обов'язковим.