Олімпіада Константинопольська, св.

Свята Олімпіада дияконіса була дочкою сенатора Анісія Секунда та онукою по матері знаменитого єпарха Євлалія (згадується в оповіді про чудеса святителя Миколая). До шлюбу з Анісієм Секундом мати Олімпіади була одружена з вірменським царем Арсаком і овдовіла. Коли свята Олімпіада була ще зовсім юною, батьки заручили її з благородним юнаком. Шлюб повинен був відбутися після досягнення святою Олімпіадою повноліття. Однак наречений невдовзі помер, а свята Олімпіада не бажала вступати в шлюб і віддала перевагу невинному життю. Після смерті батьків вона залишилася спадкоємицею великого спадку, який стала роздавати щедрою рукою всім потребуючим: жебракам, сиротам, вдовам; посилала також великі кошти в церкви, монастирі, лікарні, притулки для убогих та подорожніх.

Святий Патріарх Нектарій (381-397) призначив святу Олімпіаду дияконісою. Своє служіння блаженна несла чесно і непорочно.

Багато допомагала свята Олімпіада святителям Амфілохію, єпископу Іконійському, Онисиму Понтійскому, Григорію Богослову, Петру Севастійському, братові Василя Великого, Єпіфанію Кіпрському, які приїжджали в Царгород, служачи всім з великою любов'ю. Свій маєток вона не рахувала своїм, а Божим, і роздавала його не тільки добрим людям, а й своїм ворогам.

Святитель Йоан Златоуст високо цінував святу Олімпіаду і виявляв їй свою прихильність і духовну любов. Коли ні в чому не винного святителя несправедливо вигнали, свята Олімпіада разом з іншими дияконісами глибоко переживала це. Виходячи в останній раз з церкви, святитель Йоан Златоуст покликав святу Олімпіаду і дияконіс Пентадію, Проклію і Сальвінію і сказав їм, що порушена проти нього справа, мабуть, підходить до кінця, і навряд чи вони ще побачать його. Він просив їх не залишати церкву і коритися єпископу, який буде призначений замість нього, бо Церква не може бути без єпископа. Святі жінки, обливаючись сльозами, впали перед Святителем.

 Патріарх Олександрійський Теофіл (385-412), який перш неодноразово користувався щедрістю святої Олімпіади, ополчився проти неї за відданість Святителю Йоану і за те, що вона прийняла і годувала монахів, які прийшли в Царгород, яких Патріарх Теофіл вигнав з єгипетської пустелі. Він зводив на неї несправедливі звинувачення і намагався зганьбити її святе життя.

Після вигнання святителя Йоана Златоуста загорілася соборна церква Святої Софії і слідом за нею вигоріла більша частина міста.

 Всіх прихильників святителя Йоана Златоуста стали підозрювати в підпалі і викликали на допит. Тоді ж постраждала і свята Олімпіада. Її викликали до суду, суворо допитували і, хоча не подали доказів, присудили її до сплати великої суми за підпал, в якому вона не була винна. Після цього свята покинула Царгород і відправилася в Кизик (на Мармуровому морі). Однак вороги не припинили свої переслідування: в 405 році її засудили до ув'язнення в Нікомидії, де свята зазнала багато горя і поневірянь. Святитель Йоан Златоуст зі свого вигнання писав їй, втішаючи в скорботі. У 409 році свята Олімпіада померла в ув'язненні.

 Свята Олімпіада явилася уві сні Нікомидійському єпископу і повеліла покласти тіло її в дерев'яний ковчег і кинути його в море: "Куди винесуть хвилі ковчег, там нехай буде поховано тіло моє", − сказала свята. Єпископ виконав веління святої Олімпіади. Ковчег прибило хвилями до місця, званого Врохті, поблизу Царгорода. Жителі, сповіщені про це від Бога, вийшли на берег, взяли святі мощі блаженної Олімпіади та поклали їх у церкві святого апостола Томи. Згодом під час набігів варварів церква була спалена, але мощі збереглися, і при Патріархові Сергії (610-638) були перенесені до Царгорода і покладені в дівочому монастирі, заснованому святою Олімпіадою.